Monthly Archives: Июль 2017

Святих апостолів Петра і Павла

Святкування пам’яті апостол Петра і Павла в один день не випадкове. Цим Церква хоче показати рівність всіх апостолів, багатоманітність апостольського служіння, і можливість для людини мати спасіння. Кожна Помісна Церква намагається виокремити одного апостола як такого, що започаткував її існування, через апостольську проповідь. Так, дехто вважає апостола Петра найвищим серед апостолів, деякі виокремлюють апостола Павла, чи Іоана Богослова, чи Андрія Первозванного. Але в апостольській ієрархії всі рівні, це тільки людська логіка намагається побудувати вертикальну ієрархію. Нічого подібного в апостольському служінні немає. І те, що поряд з апостолом Петро стоїть апостол Павло, прямо про це говорить.
Як життя апостола Петра, так і життя апостола Павла показують християнину за будь-яких умов отримати спасіння. Як би людина не падала у гріху, як би вона не була заангажована релігією, Господь завжди дає людині шанс покаятися, і людина завжди може поставити любов вище будь-яких принципів. Апостол Петро тричі відрікся від Христа, але через покаяння був поновлений у апостольському достоїнстві. Апостол Павло через особисту, містичну зустріч з Христом, отримує дар любові, і перетворюється з гонителя Христа, у Його послідовника.
Апостоли Петро і Павло різні люди, з різним характером, різним світоглядом, різною освітою, різним вихованням. Але у процесі поширення Євангелія є місце усім – і мудрим і неосвіченим, лагідним і людям з поривистим характером. Головне бажання, ціль і правильний мотив, що потрібні для того, щоб послужити Богу і людям. Все це ми знаходимо у особистостях апостолів Петра і Павла. Тому, їхнім заступництвом будемо досягати повноти віри, любові, надії в Премудрості Божій. Амінь.

Протоієрей Сергій Чутченко.

Різдво чесного славного пророка Предтечі та Хрестителя Господнього Іоана

Коли народився Іоан Хреститель, всі говорили «ким буде дитя це?» (Лк.1: 66). Коли у нас народжується дитина, ми теж не знаємо ким буде це дитя. Ми не знаємо її долі, її майбутнього, не знаємо чи буде щасливою, чи здоровою. Ми тільки надіємося на краще, що буде все добре. Але щоб було добре, ми маємо віддати дитину в руки Божі. Таїнство Хрещення певною мірою підкреслює цей крок, коли ми добровільно віддаємо нашу дитину у руки Бога. В Євангелії також сказано, що рука Господня була з Іоаном Предтечою (Лк.1: 66). Це те, що ми маємо бажати і для своєї дитини, щоб рука Бога була з нашою дитиною все її життя. І тоді все буде добре.

Протоієрей Сергій Чутченко