Архив раздела: Новости православия

15-ТА НЕДІЛЯ ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

Апостольське читання 15-ї неділі після П’ятидесятниці – це уривок з 2-го Послання апостола Павла до Коринтян (4 глава, 6-15 вірші), де апостол говорить про своє служіння Богу. Він пише, що покликання проповідувати апостол отримав безпосередньо від Бога. Будучи осліпленим від явлення Христа, святий Павло знову стає зрячим, коли впускає Спасителя у своє серце. І апостол називає глиняним сосудом своє тіло, щоб цей скарб, ця велич духовна приписувалась тільки Богу, а не людині. І що найважливіше – сила Бога нічим і ніким не може бути подавленою: «Нас тиснуть, але ми не стиснуті; ми в безвихідних обставинах, але ми не втрачаємо надії; нас гонять, але ми не покинуті».

12-ТА НЕДІЛЯ ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

У 12-ту неділю після П’ятидесятниці апостол Павло нагадує всім християнам, що ми спасаємося Євангелієм (1Кор.15:1-11). У нашому розумінні Євангеліє це чотири інтерпретації життя і проповіді Ісуса Христа, і також Євангеліє можна розуміти як Благу Звістку про спасіння. Але як ми можемо спастися Євангелієм? Нас не спасає наша Біблія на книжковій полиці, і нас не спасає інформація про те, що ми маємо Джерело нашого спасіння, але при цьому ми ним не користуємося. Наше спасіння від віри в Бога, в спасительну Жертву Ісуса Христа і від реалізації цієї віри в практиці, коли ми цю віру застосовуємо кожного дня по відношенню до Бога, до ближнього і до самих себе.

11-ТА НЕДІЛЯ ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

У сьогоднішньому Апостольському читанні розкривається природа служіння Богу і людям (1Кор.9:2-12), а конкретніше про апостольське і священиче служіння. На прикладі праці на землі, коли працівник користується виробленим чи заробленим, апостол говорить, що плата за його служіння не повинна бути матеріальною, а тільки духовною, бо якщо сіється духовне, то пожинати треба не тілесне. Хоча і існував старозавітній закон про те, що священнослужитель живиться від святилища, але сам апостол Павло ніколи так не чинив. Тому, як для нього так і для нас, має бути на першому місці духовне, а на останньому матеріальне, а все решта приложиться. Саме такою є ієрархія Євангельських цінностей.

10-ТА НЕДІЛЯ ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

Апостольське слово цієї неділі є уривком з 1-го Послання до Коринтян апостола Павла (4глава, вірші 9-16). Два моменти звертають нашу увагу в словах апостола.
Перше, що він називає християн безумними Христа рада. Тобто всі, хто прийняв Таїнство Хрещення і свідомо живе християнськими заповідями просто зійшов з розуму. І це справді так. Бо людина має два розуми: тілесний і духовний. Тому той, хто живе у християнській вірі, зійшов з розуму тілесного, а піднявся на розум духовний.
Другий момент є таким, що по слову апостола Павла ми маємо тисячі наставників, а отців небагато. Церква у такому разі може мати за статистикою 12000 приходів, де відповідно мають служити не менше 12000 священиків-наставників. З цих тисяч справжніх отців просто одиниці. Це не тому, що якийсь священик зловживає спиртним, палить цигарки чи зраджує своїй матушці, просто духовно досвідчених священиків немає. Буває так, що в тебе реально духовна проблема, а вирішити її нікому, бо немає до кого звернутися.
Та апостол Павло закінчує сьогоднішнє звернення до нас обнадійливо: «Ставайте подібними мені, як я Христу».

9-ТА НЕДІЛЯ ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

У 9-ту неділю після П’ятидесятниці на літургії ми чуємо Євангеліє про те, як Христос йшов по воді і апостол Петро пішов Йому на зустріч, але раптово той почав тонути і Христос подав йому руку, дорікнувши йому у маловірстві (Мф.14:22-34).
Тут важливо те, що віра робить можливість для звершення чуда. Будь-якого чуда – чи то ходіння по воді, чи зцілення від хвороби, чи налагодження життя. Також важливо не втрачати віру і не впадати в маловірство, бо тоді починаєш тонути, починаються проблеми, і щоб вибратися з цієї небезпеки і цих неприємностей, потрібна рука Бога.

8-МА НЕДІЛЯ ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

В неділю 8-му після П’ятидесятниці Євангеліє нам розповідає про те, як Христос п’ятьма хлібами і двома рибинами нагодував біля п’яти тисяч людей. Цей символізм має показати, що тільки Господь годує людину, а не хто інший, тільки Господь дає силу тілу людини, а не якість їжі, все життя людини залежить від Бога, а не від умов життя, чи чогось іншого. Має бути тільки правильна ієрархія цінностей, що повинна формуватися відповідно Євангелія, і життя та вчинки відповідні до цих цінностей.

7-МА НЕДІЛЯ ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

Читаючи Євангеліє, багато хто із сучасних християн, мріяв про те, щоб жити тоді, коли втілився Син Божий. Але багато хто і не задумується, що, живши тоді, могли б і не впізнати Христа. Сучасні церковні фарисеї не шукають Божого, а шукають свого. Тому подумаймо, що є головною ціллю нашого життя, як проходить наш день, як вибудовується ієрархія цінностей, щоб, зустрівши Христа сьогодні на вулиці, ми відреагували так, як належить Його послідовникам.

6-ТА НЕДІЛЯ ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

У шосту неділю після П’ятидесятниці апостольське читання закінчується такими словами: «Благословляйте гонителів ваших» (Римл.13:14) і далі апостол Павло підкреслює: благословляйте, а не проклинайте. Якщо апостол підкреслює, то це важливо, бо нам природніше дати здачі, сказати у відповідь, а того, хто нас гонить, проклинати. Але християни мають чинити навпаки. Чому? Часто словами не висловиш, а коли спробуєш на практиці, тільки тоді приходить усвідомлення.

Недільне слово про зцілення одержимих

У п’яту неділю після П’ятидесятниці церква нам пропонує розмислити над словами апостола Матфея про зцілення Ісусом Христом двох біснуватих (8 глава, 28-34 вірші).
Насправді нас лякає зустріч з дияволом, і разом з тим нас страшить людина, яка є одержимою. У цьому сенсі ми можемо і не вірити у Бога, або вірити не настільки ефективно, а от, коли ми бачимо одержиму людину, ми починаємо вірити у диявола. Ми повинні пам’ятати, що диявол має ангельську природу, та через реалізацію цієї природи, яка направлена на зло, ангел перетворюється у диявола. Ми маємо природу людини, але якщо цю природу будемо використовувати не для блага, то можемо уподібнитися дияволу. А коли гріх настільки накопиться у нашій душі, в наше тіло диявол може навіть і вселитися. Це відбувається тому, що гріх притягує до себе свого творця, бо перший, хто згрішив, був диявол. І у порівнянні з людиною він сильніший, його воля набагато сильніша від волі людини. Для того, щоб перемогти диявола однієї сили людської природи замало. Потрібна ще допомога Божа. І щоб кожного дня перемагати гріх у своєму житті, треба сила Бога, яка повинна діяти в наших тілах, душах, думках, почуттях.
На прикладі двох біснуватих ми бачимо до чого призводить життя без Бога, життя у гріху. Ці двоє одержимих навіть не жили у своїх домівках з рідними, а жили у гробницях за містом, щоб іншим людям не завдавати шкоди. Біси при зустрічі з Ісусом Христом почали благати, щоб Він, коли їх вижене з цих людей, послав у стадо свиней, яке паслося неподалік. Тут треба зауважити, що іудеї не їли свинини, вважаючи цю тварину нечистою, а той, хто їсть, той чинить гріх. Так буває і у нашому житті: ми не робимо чогось гріховного, але спонукаємо інших до гріха задля власної вигоди, наживи чи збагачення. Біси пішли у це стадо свиней, і усе стадо кинулось у море і втопилось. Всі жителі міста, де це відбувалося, вийшли назустріч Ісусові і просили, щоб Він відійшов від їхнього краю.
Уявімо собі, що ми не просто своїми гріхами не даємо місця Богу в нашому житті, а свідомо просимо Бога бути подалі від нас. Ми і так гинемо, страждаємо від того, що зло, гріх домінує в нас. Але життя, в якому навіть у перспективі Бог буде відсутнім, приречене на не життя, на вічне не буття. Ми з вами у повній мірі знаємо, що значить жити без Бога. Цього не знали перші люди, коли жили у Раю, бо Бог цього не дав їм відчути з Своєї Волі. Але люди з власної волі обрали це життя, життя без Бога. І ми з вами знаємо вже як жити без Бога. Тому зустрівшись з Ним, торкнувшись до Нього, не будемо відступати чи віддалятися від Нього, бо Тільки з Богом можливо все, і перемогти гріх, і перемогти диявола, і перемогти самого себе.

3-тя неділя після П’ятидесятниці

Апостол Павло говорить, що маємо хвалитися не тільки тим, що отримали доступ до благодаті Бога. Ми маємо хвалитися ще і скорботами (Римл.5: 3). Бо від скорботи приходить терпіння, від терпіння – досвідченість, а від досвідченості – надія. Надія ж на Бога ніколи не посоромить, бо любов Божа Духом Святим діє в наших серцях.