Author Archives: isihia

З великою радістю хочемо повідомити, що 23 червня в день пам’яті ніжинського святителя Іоана Тобольського (Максимовича), нашого храмового свята, відбулося відкриття та освячення класу недільної школи для дорослих і дітей! Попередньо анонсуємо відкриття закладу «ДАР» — дитячої академії розвитку, що включатиме в себе класи творчості, дитячого садка, підготовки до школи, музичне мистецтво, вивчення англійської тощо!
Отже, запрошуємо всіх бажаючих дорослих та дітей дошкільного та шкільного віку отримувати духовну освіту. Проведення уроків та зустрічей недільної школи відбуватиметься по неділям за адресою Гончарна, 19А.
З усіх питань звертайтесь, будь ласка, за телефоном 097 282 84 31 (Юлія Василівна). Читать полностью »

Христос Воскрес!

Прообразом сьогоднішньої Пасхи є Пасха Старозавітня, святкування Якої було встановлено Богом при виході ізраїльтян з єгипетського рабства. У перекладі Пасха означає «проходження» – проходження від рабства до свободи. Сучасна людина також знаходиться в рабстві своїх страстей і гріхів, тому Пасха Христова звільняє від цього рабства гріху і від його наслідку – смерті. Для нас, християн, Пасха це не хліб, який ми освячуємо в пасхальну ніч, Пасха для нас є Сам Христос. Тому, Пасха, оце «проходження», повинно відбуватися в Ісусі Христі, і, таким чином, щоб і Христос був в нас самих. А це можливе завдяки Євхаристії, коли ми причащаємось Божественної природи. Тому, найважливіше в пасхальну ніч – це Таїнство Причастя, а не освячення поживи.
Пасха, Христос, дає нам шлях проходження до нового життя, який відкритий для всіх, хто хоче бути вільним від гріхів і від смерті. А хто проходить цей шлях Пасхи ніколи не спіткнеться, бо він приводить від смерті до життя, від рабства до свободи, від ненависті до любові, від образ до прощення, від відчаю до радості, бо Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Слово на свято Богоявлення і Хрещення Господа Ісуса Христа

Сьогодні Православна Церква святкує Богоявлення і Хрещення Господа Ісуса Христа. Тому, актуалізуючи це свято у своєму житті, маємо подумати чи [про]явився Бог в нашому серці, і що Таїнство Хрещення приносить нашій душі. У Символі віри ми читаємо про одне хрещення. І справді, у православній традиції, коли людина переходить в православ’я з іншої християнської релігії, частіше, її не перехрещують, а тільки доповнюють це таїнство молитвами і Таїнством Миропомазання. Бо, якщо людину перехрещувати кожного разу, як вона змінює віру, то це хрещення буде схоже на звичайне купання десь у водоймі, або на те, як з гусака стікає вода, занурюючись у воду, сам не мокріє. Але апостол Павло у Посланні до Євреїв говорить про хрещення як у множинні (Євр.6: 2), це помітно не в українському перекладі, а у російському чи слов’янському. Виявляється, було старозавітнє хрещення, коли юдеї хрестилися у Мойсея в хмарі і в морі (1Кор.10: 2). Також було хрещення Іоана Хрестителя водою, після чого мало бути хрещення Духом Святим (Лк.3: 16). Сьогодні, коли ми спостерігаємо чи беремо участь у Таїнстві Хрещення, ми бачимо тільки занурення, але сходження Святого Духа ми не бачимо. А Христос говорить: «Прийміть Духа Святого» (Ін.20: 22). Тобто Бог дає, а прийняти чи ні, залежить від нас.
Актуалізацію цього свята полягає у тому, щоб Бог явився в нашому житті, і не просто явився, а й перебував у нас, керував нашим життям, освячував його, як освячуються сьогодні води. Хрещення над нами, можливо, звершувалося в дитинстві, і ми не пам’ятаємо його. Але нині перебування у свідомості має нагадати ще і ще раз, яка обіцянка тоді звучала з вуст наших хрещених батьків. Від чого ми відрікалися, і з Ким з’єднувалися. Поновлення в собі цих обітниць дасть місце Богу в нашому життя. І Бог справді явиться. Ми будемо це відчувати, бачити, переживати. Ця практика життя з Богом, спілкування з Ним, і подасть нам хрещення Святим Духом. Амінь.
Протоієрей Сергій Чутченко.

Христос Рождається!

Апостол Павло у Посланні до Галатів говорить, що Спаситель світу Народжується для того, щоб люди прийняли всиновлення від Бога (Гал.4: 5). Стати дітьми Божими неможливо, якщо Христос не Народжується. Природа Бога Сина є Його вічне Народження. Актуалізація щорічного Свята Різдва Христового покликана до Народження Вічного Бога в наших серцях. І тоді, коли ми перейдемо у вічність, вже ніщо не зможе нас відлучити від Бога, бо Він буде в нашому серці, як вічно Народжений. Бог буде нашим отцем, а ми його дітьми.
В Євангелії Христос говорить: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мф.5: 9). Однією з відзнак бути дітьми Божими – це нести мир. Де б ти не знаходився, шукай миру, уникай ненависті, уникай злоби, бо це не зробить тебе дитям Божим. Тільки мир у твоїй душі, прагнення миру навколо тебе, наскільки це можливо, зробить тебе сином Божим.
А що об’єднує дітей і батьків? Хтось може сказати, що обов’язок. Але як бачимо, обов’язок не утримує цілісності сім’ї. Дітей і батьків об’єднує тільки любов. Божа любов до нас, а наша до Бога, робить нас Його дітьми. Божа любов йде на самопожертву, що ми і бачимо в Євангелії, коли Христос не маючи жодної провини, ні в чому не згрішивши, страждає і помирає заради нашого спасіння. Що ми принесемо у відповідь на Христову жертву? Як ми можемо відповісти на таку любов?
Народженому Христу приносять дари: золото, ладан і смирну, дорогі речі. Тому, ми, що маємо найдорожче, повинні принести Йому в дар. А найдорожче, що в нас є – це наше життя. Як це зробити? Христос Народжується не у палаці, а в убогій печері. Такою убогою печерою є наше серце, і убогість такого місця від гріховного життя. Сприймімо це Народження з радістю і веселістю, принесімо в дар Христу наше серце, нашу душу, все наше життя, бо Він наш Спаситель, а ми Його діти.

Протоієрей Сергій Чутченко.

Протоієрей Сергій Чутченко: Богослів’я святителя Інокентія (Борисова) в контексті його церковно-богословської діяльності на території України

Публікація присвячена богословським поглядам архієпископа Інокентія (Борисова), ректора КДА, архіпастиря православної церкви. Розкрито його глибоке знання Святого Писання та творів вітчизняних отців. Показано богословський, письменницький та інші таланти архієпископа Інокентія у становленні православного богослів’я в Україні. Підкреслено значення праць преосвященного архіпастиря для розвитку саме українського православного богослів’я. Читать полностью »

Архієпископ Лазар (Баранович). Слово перше на Благовіщення Пресвятої Богородиці

«Радуйся, Благодатна! Господь з Тобою».
Ці слова архангела Гавриїла до Пресвятої Діви Марії, написані у святого Євангелиста Луки в 1 главі, у 3 зачалі.
Читать полностью »

Архієпископ Лазар (Баранович). Слово в день святого пророка Ілії

«Ілля був чоловік подібний до нас». Ці слова святого апостола Якова написані в його Соборному Посланні в 5 главі (17 стих).

Улюблені слухачі! Христос, Який настановив у Своїй Церкві одних апостолами, інших пророками (Єфес.4:11), дав нам пророка, святого Ілію, його ж пам’ять Церква нині святкує. З любов’ю прийняла його Церква, як була навчена Христом: «Хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить винагороду пророка» (Мф.10:41). Про цього великого пророка питали учні Самого Господа Христа: «Як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі? Він же відповів їм: Ілля повинен прийти раніше і приготувати все… Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили йому, як хотіли» (Мк.9:11-13). Що він чинить і що йому вчинено, допоможи, Ісусе Найсолодший, Повнота пророкам, щоб з Твоєю допомогою на цій проповіді зміг показати. Як ти, святий пророче Іллє, небо відкрив, так відкрий і мені уста на промовляння про твоє житіє, відкрий і вуха моїм слухачам для слухання.
Читать полностью »

Архієпископ Лазар (Баранович). Слово на святого преподобного отця нашого Феодосія Печерського

Один господар дому посадив виноградник, і віддав його виноградарям.
Ці слова Христа Бога нашого написані у святого євангелиста Матфея в 21 главі, у 87 зачалі.

Слухачу улюблений! Виноградник святих і преподобних отців Печерських насадив святий Антоній, і віддав його таким виноградарям, які і до нині, старанно працюючи, промовляють: отець наш Антоній почав робити, і до нині, хоч і відійшов тілом, але духом з нами у своєму винограднику працює, і ми працюємо. А коли відійшов до Бога, дав першому працівнику преподобному Феодосію, рівному собі в благих ділах таке слово: «Старайся представити себе Богові достойним, працівником бездоганним, який вірно подає слово істини» (2Тим.2:15), наставляючи усяку людину, і навчаючи всяку людину усієї премудрості іночества, щоб показати кожну людину довершеною у Христі Ісусі; для чого і працював, і змагався силою Його, що діє могутньо (Колос.1: 28-29). Як саме старався у врученому винограднику преподобний Феодосій побачимо на цій проповіді.
Читать полностью »

Преображення

Після преображення Господнього, Христос показав учням, які були присутні при цьому, щоб вони нікому не говорили про побачене, доки Син Людський не воскресне з мертвих (Мф.17: 9). Це говорить про прямий зв’язок воскресіння і преображення. Ми віримо і чекаємо воскресіння з мертвих і життя будучого віку. Але життя будучого віку передбачає преображення людської природи. І через те, що Царство Боже всередині людини, преображення людини має починатися тут і зараз. Преображення наших помислів, преображення наших слів, вчинків і всього нашого життя. Характерною ознакою нашого преображення є споглядання образу Божого у наших ближніх, бо, зазвичай, цього образу ми не бачимо ні в нас самих, ні у тих, хто з нами поряд. Так само як учні впізнали Мойсея та Іллю під час преображення Христа, хоча їх зображення учні не бачили, але зрозуміли, що це саме вони, так і сучасні християни, коли наближаються до преображення, починають споглядати найважливіше – відбиток Творця у Своєму творінні. І це те, що нам сьогодні не вистачає – розгледіти прекрасне, що є в людині. Бо наша гріховна природа спочатку шукає погане і тягнеться до цього, породжуючи нове коло гріховності. Вирватися з цього кола ми можемо, преобразившись в нову людину, в людину внутрішню, що носить в собі образ Божий, турбується про цей образ, щоб він не потускнів, а ставав яснішим, блискучішим, як і Христос у Своєму преображенні.

Протоієрей Сергій Чутченко.

Святих апостолів Петра і Павла

Святкування пам’яті апостол Петра і Павла в один день не випадкове. Цим Церква хоче показати рівність всіх апостолів, багатоманітність апостольського служіння, і можливість для людини мати спасіння. Кожна Помісна Церква намагається виокремити одного апостола як такого, що започаткував її існування, через апостольську проповідь. Так, дехто вважає апостола Петра найвищим серед апостолів, деякі виокремлюють апостола Павла, чи Іоана Богослова, чи Андрія Первозванного. Але в апостольській ієрархії всі рівні, це тільки людська логіка намагається побудувати вертикальну ієрархію. Нічого подібного в апостольському служінні немає. І те, що поряд з апостолом Петро стоїть апостол Павло, прямо про це говорить.
Як життя апостола Петра, так і життя апостола Павла показують християнину за будь-яких умов отримати спасіння. Як би людина не падала у гріху, як би вона не була заангажована релігією, Господь завжди дає людині шанс покаятися, і людина завжди може поставити любов вище будь-яких принципів. Апостол Петро тричі відрікся від Христа, але через покаяння був поновлений у апостольському достоїнстві. Апостол Павло через особисту, містичну зустріч з Христом, отримує дар любові, і перетворюється з гонителя Христа, у Його послідовника.
Апостоли Петро і Павло різні люди, з різним характером, різним світоглядом, різною освітою, різним вихованням. Але у процесі поширення Євангелія є місце усім – і мудрим і неосвіченим, лагідним і людям з поривистим характером. Головне бажання, ціль і правильний мотив, що потрібні для того, щоб послужити Богу і людям. Все це ми знаходимо у особистостях апостолів Петра і Павла. Тому, їхнім заступництвом будемо досягати повноти віри, любові, надії в Премудрості Божій. Амінь.

Протоієрей Сергій Чутченко.