Архієпископ Лазар (Баранович). Слово в день святого пророка Ілії

Добавить в Twitter

«Ілля був чоловік подібний до нас». Ці слова святого апостола Якова написані в його Соборному Посланні в 5 главі (17 стих).

Улюблені слухачі! Христос, Який настановив у Своїй Церкві одних апостолами, інших пророками (Єфес.4:11), дав нам пророка, святого Ілію, його ж пам’ять Церква нині святкує. З любов’ю прийняла його Церква, як була навчена Христом: «Хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить винагороду пророка» (Мф.10:41). Про цього великого пророка питали учні Самого Господа Христа: «Як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі? Він же відповів їм: Ілля повинен прийти раніше і приготувати все… Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили йому, як хотіли» (Мк.9:11-13). Що він чинить і що йому вчинено, допоможи, Ісусе Найсолодший, Повнота пророкам, щоб з Твоєю допомогою на цій проповіді зміг показати. Як ти, святий пророче Іллє, небо відкрив, так відкрий і мені уста на промовляння про твоє житіє, відкрий і вуха моїм слухачам для слухання.
«Ілля був чоловік…» і інше.

Улюблені слухачі! Коли про пророцтво святого славного пророка маю, читаю у святого апостола Петра: «Ніяке пророцтво в Писанні не залежить від власного вирішення. Бо ніколи не було пророцтва з людської волі, а промовляли його святі Божі люди, натхненні Духом Святим» (2Петр.1:20-21). Духом Святим був натхненний пророк Ілля. Говорить апостол Яків: «Візьміть за приклад, браття мої, тяжкі страждання і довготерпіння пророків» (Як.5:10). Прийміть від пророків цього святого пророка Іллю в приклад, бо Ілля великий і славний пророк. Коли Христос почав говорити людям про Іоана, інколи називав його лише пророком, інколи посланим ангелом, деколи таким, якого не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя (Мф.11:7-11). А скінчив Свої слова так: «І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти» (Мф.11:14). Наскільки є велике ім’я святого Іллі Сам Христос явив, коли похвалу Іоану зволив закінчити Іллею. Дивуємося тяжкому житію цього славного пророка, який за апостолом був подібним до нас і свої пристрасті утихомирив виконанням закону Господнього. Дав Христос на умертвіння наших страстей такий образ: Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси. Молився святий Ілля безперестанно і пильнував, і таким чином не зазнав спокуси. Описав його молитву апостол Яків: «Помолився молитвою, щоб не було дощу, і не було дощу на землі три роки і шість місяців» (Як.5:17). Маємо нині страшний дощ, який описав нам пророк: «Дощем проллє Він на грішників палаюче вугілля, вогонь – частка чаші скорботи їхньої» (Пс.10:6). Рясні і часті дощі з палаючого вугілля уникають вони нелегко, бо на землі, якій живемо, вороги наші поставили нам сітки: Сітку поставили для ніг і рук наших (Пс.56:7). Святий пророче Іллє, помолися молитвою, хай не буде дощу такого, хай не буде дощу на землі і на нас. Моліться браття святому пророку, хай помолиться, щоб Господь не посилав дощу з палаючого вугілля на грішників. Такий дощ з палаючого вугілля молитвою його сокрушається, але вже дощить на нас грішних вогонь, коли варварський вогонь міста і села, і доми Божі всі підряд палить. Дощить і сіркою, що не одне дерево, як кедр в Ливані виросло, руйнує, викорінює і вивергає. Помолися святий пророче Іллє молитвою, щоб не було таких дощів, пролив перед Ним молитву свою (Пс.141:2), загаси вогонь, що піднявся від гніву Божого, і з вуст Його – вогонь палаючий (Пс.17:9). Умоли Бога, нехай проллє гнів Свій на народи, які не знають Його (Пс.78:6), і пошле на них град, замість дощу, і вогонь палаючий на землю їх, і поб’є виноград їх (Пс.104:32-33). Моліться, чада мої, святому Іллі, щоб своєю сильною молитвою помолився і не було таких дощів на землі нашій і нам хай не завдасть шкоди сутність неплідної смоковниці.
Яви нині чудо, чудотворче, як і колись звершував чудеса. Чудотворним був святий пророк Ілля, чудотворним було і народження його, бо в той день бачив його батько якихось мужів в білих ризах і народжену дитину, що вогнем повита і вогнем живиться. Це видіння означає, що святий Ілля бажав мати до Бога палаюче серце, і як Бог є вогонь, що поїдає (Євр.12:29), так слуга Його був вогнем, що палить. Говорить апостол: «Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання… а любови не маю, – то я ніщо» (1Кор.13:2). Святий Ілля мав сильну любов до Бога, тому він не ніщо, а великий пророк Божий. Тому, хто любові не має, той є таким, як говориться: «ні холодний, ні гарячий» (Одкр.3:15). Святий Ілля не просто теплий, а гарячий був. Ісус Сирах написав про нього: «І постав Ілля пророк, як вогонь, і слово його горіло, як світильник» (Сирах 48:1). Хіба в його думках не розгорівся вогонь (Пс.38:4)? Раб був посланий до Того Господа, від Якого піднявся дим від гніву Його і з вуст Його – вогонь палаючий (Пс.17:9), коли до царя Ахава, до його брехливих пророків, які споживали від столу Ієзавелі, і до всіх людей на горі Кармил з гнівом говорить: «Чи довго вам кульгати на обидва коліна? Якщо Господь є Бог, то йдіть за Ним; а якщо Ваал, то за ним ідіть… Я один залишився пророк Господній, а пророків Ваалових чотириста п’ятдесят чоловік [і чотириста пророків дібровних]; нехай дадуть нам двох тельців, і нехай вони виберуть собі одного тельця, і розсічуть його і покладуть на дрова, але вогню нехай не підкладають; а я приготую другого тельця і покладу на дрова, а вогню не підкладу; і закличте ви ім’я бога вашого, а я закличу ім’я Господа Бога мого. Той Бог, Який дасть відповідь за допомогою вогню, є Бог. І відповів весь народ і сказав: добре, [нехай буде так]. І сказав Ілля пророкам Вааловим: виберіть собі одного тельця і приготуйте ви раніше, бо вас багато; і закличте ім’я бога вашого, але вогню не підкладайте. І взяли вони тельця, якого дали їм, і приготували, і закликали ім’я Ваала від ранку до півдня, говорячи: Ваале, почуй нас! Але не було ні голосу, ні відповіді. І скакали вони біля жертовника, який зробили. Опівдні Ілля став глузувати з них і говорив: кричіть гучним голосом, бо він бог; може він задумався, або зайнятий чим-небудь, або в дорозі, а можливо, і спить, то він прокинеться!» (3Цар.18:21-27). І покрив сором лице їхнє (Пс.68:8) і відійшли жреці посоромленими. Ілля ж святий поклав на жертовник жертву і наказав тричі Вівтар і жертву облити водою, і смиренно воззвав до Господа, сказав: Господи Боже Авраамів, Ісааків та Ізраїлів! Нехай пізнає народ цей, що Ти один Бог в Ізраїлі і що я раб Твій, і зробив усе за словом Твоїм. І почув Бог Іллю, бо зійшов вогонь Господній і пожер всепалення, і дрова, і камені, і порох, і поглинув воду у рові. Так творить Господь волю тих, хто шанує Його, і вогонь виконує слово Господнє, виконує слово і раба Господнього. Бачачи таке, весь народ звернувся до Бога істинного, відкинув Ваала і виголосив: Єдиний є Бог істинний, якого шанує Ілля. Господь Іллі над усіма богами (Пс.134:5). «Виголосимо славу Спасителю нашому» (Пс.94:1). «Немає між богами такого, як Ти, Господи, і ніщо не може зрівнятися з ділами Твоїми» (Пс.85:8). «Радісно співайте Богу – твердині нашій» (Пс.80:2), викликуйте славу Богу Іллі, хай не буде в нас бога іншого, і більше не поклоняйтеся чужому богові, а поклоняйтеся Богу істинному.
Говорить апостол: «Хто пророкує, той повчає церкву» (1Кор.14:4). Збудував церкву святий пророк Ілля, коли відвернув народ від Ваала, а до Бога живого привернув і говорить їм: ви є храми Бога Живого (2Кор.6:16). Не перестав вогонь Іллі горіти, бо біля потоку Киссону були схоплені пророки Ваала, і жоден з них не сховався і були заколені. І таким чином сповнилося сказане: «Праведник звеселиться, коли побачить помсту Божу та пройде ногами по крові нечестивців» (Пс.57:11).
Святий Іоан згадує в Апокаліпсисі про одного ангела: «І інший ангел, який має владу над вогнем, вийшов від жертовника» (Одкр.14:18). Таким ангелом був Ілля, він мав владу над вогнем. Але не тільки вогнем володів Ілля, ще і над водою мав владу, бо коли знову помолився, то небо дало дощ, і земля зростила свій плід. Слово Іллі було ключем для неба, яке що хоче, те і робить, інколи закриває, інколи відкриває небо. На три роки і шість місяців було небо зачинене, і був великий голод: «І прикликав голод на землю і знищив усяке хлібне стебло» (Пс.104:16). Від голоду вмерло багато людей. Виконалося сказане пророком: «Щовечора сходяться вони, жадібні до крови, як пес, і обходять місто» (Пс.58:7). Але оскільки Дух Святий звістив слугам Божим, що «не будуть вони посоромлені в лиху годину, і в дні голоду будуть насичені» (Пс.36:19), а також: «очі Господні на тих, що бояться Його, і на тих, що надіються на милість Його» (Пс.32:18), то Він спасе дущі їхні від смерти, і в часи голоду наситить їх. І сам пророк Ілля не страждав від голоду, бо через ворона посилав йому Бог, двічі на день, хліб і м’ясо, а воду пив з потоку Хорафа, що навпроти Йордану. Дивувався пророк тому, як ворони, ненаситні птахи ціле м’ясо і хліб носили за повелінням Божим, Який «дає поживу тваринам і всім птахам, що прославляють Його» (Пс.146:9). Ілля воздав хвалу, а за те, що Бог повелів воронам годувати раба Свого, через це ще більшою любов’ю запалав до Бога, говорячи: «Возлюблю Тебе, Господи, кріпосте моя» (Пс.17:2), Який укріпляє мене їжею і питтям. Не страждала від голоду і вдова з Сарепти сидонської, що возлюбила Бога (3Цар.17). Послав Бог до неї Іллю, щоб йому з жмені муки і з останньої олії спекла хліб. Зробила це вдова і була милість її проявлена пророку Іллі благоприємною Богу, Який говорив: «Милости хочу, а не жертви» (Мф.9:13). І за таку милість, через молитви Свого пророка, хліб і олію примножив у вдови Господь, Який приймає сироту і вдову (Пс.145:9). Помазав Бог вдову через свого пророка єлеєм радості, коли примножив в її домі муку і олію. Наче мудра вдова, взяла оливу в сосуд свій, і не погас її світильник (Мф.25:1-9). Такою була молитва пророка за гостинність вдови: Так говорить Бог Ізраїлів, Який «промовив і сталося» (Пс.148:5): «борошно в діжці не вичерпається, і олія в глечику не убуду до того дня, коли Господь дасть дощ на землю» (3Цар.17:14); ти з сином і я, прийдешній, не будемо голодними від твоїх сосудів, де в одному мука, а в іншому олія будуть. Вдова не бачила праведника Іллю покинутим, або щоб просив хліба (Пс.36:25). Бог ще й прославив Свого пророка. Коли у вдови вмер її син, вона почала зі сльозами молити, щоб її сина воскресив. Говорить: тебе Бог послав, щоб мене в скорботі утішив, а коли при тобі син мій помер, то яка мені від тебе втіха? Витри мої сльози, воскреси, святий муже, сина мого. І воззвав Ілля до Господа, і сказав: Господи Боже мій, невже Ти і вдові, у якої я перебуваю, зробиш зло, умертвивши сина її? Ти умертвляєш і оживляєш, оживи мертвого сина вдови, бо Ти Бог, в Якому живемо і рухаємося (Діян.17:28), нехай живе в Тобі і рухається, хай буде отрок, що помер і скаже: «Твій – я» (Пс.118:94). «І простягнувшись над отроком тричі, він воззвав до Господа і сказав: «Господи Боже мій! нехай повернеться душа отрока цього в нього!» (3Цар.17:21). І стало так, ожив отрок. Воскресив Ілля мертвого отрока, а сам же від Ієзавелі, що говорила про нього: «Коли він помре та загине ім’я його?» (Пс.40:6), втік у пустелю, де просив Господа смерти і говорив: «Візьми душу мою, бо я не кращий за батьків моїх» (3Цар.19:4). І ліг і заснув під кущем, і явився йому ангел Господній удруге, торкнувся його і сказав: встань, їж, бо далека дорого перед тобою. І встав він, поїв і напився, і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок днів і сорок ночей. Найперше ворон, земна птаха, приносила пророку їжу, потім «птаха небесна», ангел, служив йому, укріпляючи його на святий піст і на ангельське служіння, приніс йому хліб і воду без масла. Живився Ілля хлібом ангельським (Пс.77:25). Прийшов до гори Божої Хорив, ночував в печері, і бачив Бога у тихому вітру. Колись був шум з неба, ніби від сильного вітру (Діян.2:2), Ілля ж бачив Господа лагідного і смиренного серцем, у тихому вітру, і почув голос: що ти тут, Іллє? Він же виголосив: Господи, сини Ізраїлеві зруйнували Твої жертовники і убили пророків; залишився я один, але і моєї душі шукають, щоб відняти її, що і сам Христос через Матфея підтверджує: «Я посилаю до вас пророків… і ви одних уб’єте і розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і гнати з міста до міста. Нехай прийде на вас уся кров праведника, пролита на землі, від крови Авеля праведного до крови Захарії» (Мф.23:34-35). Господь, втішаючи Іллю, говорить: Я залишив між ізраїльтянами сім тисяч мужів; всі ці коліна не схилялися перед Ваалом. Дивись, Іллє, скільки багато Мені мають послужити, і не говори, що залишився один. Почувши таке, зрадів Ілля, Господній воїн, і повелів йому Господь Іиуя, сина Намесіїного помазати на царя над Ізраїлем, а замість себе поставити пророка Єлисея (3Цар.19:16). Звістив Ілля Ахаву: «Так говорить Господь: ти убив, і ще вступаєш у спадщину?… на тім місці, де пси лизали кров Навуфея, пси будуть лизати і твою кров» (3Цар.21:19), а Ієзавель, жінку твою, що Навуфея звеліла забити, пси з’їдять на полі. Злочинців цих покарає смертю, а царство, як виноградник, віддасть іншим виноградарям.
Колись Ілля з Єлисеєм обоє стояли біля ріки Йордану і не мали човна, щоб перепливти воду, «і взяв Ілля милоть свою, і згорнув, і вдарив нею по воді, і розступилася вона туди і сюди, і перейшли обоє по сухому» (4Цар.2:8). Ілля раб Господа, руки Якого сушу створили (Пс.94:5), по сухому Йордан перейшов. Те, що колись зробив жезл Мойсея, те зробила милоть Іллі. І коли вони перейшли Йордан, стала між ними вогненна колісниця і коні вогненні, і розлучили їх обох, і понісся Ілля у вихорі на небо, як і написано: «Одного буде забрано, а другого залишено» (Мф.24:40). А залишений Єлисей викликнув: батьку мій, батьку мій, колісниця Ізраїля і кіннота Його! Ти носив на собі Дім Божий, і ревність до Дому Божого з’їла тебе (Пс.68:10), коли з ревністю приніс йому славу і честь. Спустив Єлисею свою милоть Ілля, ніби говорячи: «Захищу його, бо він знає ім’я моє» (Пс.90:14). Оскільки Єлисей знає Іллю, він виголосив до нього і попросив, і Ілля дав йому, спустив милоть, а сам прийняв іншу одежу від Того, Хто зодягається у світло, як у ризу (Пс.103:2). Говорить псаломник: одні на колісницях, одні на конях (Пс.19:8), а святий Ілля і на колісниці, і на конях, і, призвавши ім’я Господа Бога нашого і не впав, а вознісся як на небо. Ілля у своєму житті був швидким рабом Божим, і тому на швидких конях рушив до Того Господа, у Якого скоро поширюється слово. Будь і нам скорим помічником, бо дав тобі Бог колісницю з кіньми, щоб швидко поспішав нам на допомогу. Нині тече ріка крові, більша за червоне море із крові православних людей. Вдар, Єлисеє, милоттю Іллі, щоб ми по сухому перейшли, як ви Йордан, а Ізраїль колись Червоне море.
Очистив святий Ілля світ, у винограднику Господньому гілки, що не приносять доброго плоду. Очисти і нині, щоб не осквернили мусульманські вовки чистого. Жреців мерзенних своїм ножом знищи, і як Єлисею подав особливу благодать, особливого твого духу, подай і нам у хворобах, бо наш дух зникає. Звідусюди капає на нас пролите Господом полум’я гніву Свого. Ти спусти нам милоть свою, щоб не затопила нас буря повені (Пс.68:16), бо нині тілом живеш на небі як ангел, умоли Господа, хай і нам дарує бажане житло на небі з ангелами святими.
Явився на горі Фавор під час Преображення Господа, щоб і ми Лице Його побачили на горі небесній. Ти був предтечою Вознесінню Христовому на небо, коли у вихорі піднявся на небо. Ти і перед Страшним Судом будеш предтечою пришестя Христа, навчи нас як приготуватися до страшного судилища і до Стрітення Господнього у повітрі. Коли жертви приносимо Богові, вимоли, щоб і на наші жертви зійшов вогонь з небес, щоб не холодним серцем приносили жертви Богові. Як сам був слугою, що ревністю палає вогненного полум’я (Пс.103:4), так тобі вогненному слузі вогненна колісниця з кіньми була послана. Розсіяний вогонь не зменшується, дай і нам від твого вогню, запали в нас серце вогнем Божої любови і ближніх, як свічку. Господь говорить, що треба намагатися ввійти через вузькі ворота (Лк.13:24). Кому тісно до неба, а святий Ілля їде колісницею, бо колісниця і вогненні коні дають простір перед вузькими воротами. Написав святий Лука слова Бога Слова: «Побачите Авраама, Ісаака і Якова і всіх пророків у Царстві Божому» (Лк.13:28). Дай Христе, щоб і ми побачили у Царстві Небесному славного пророка Іллю з іншими. Одних Господь призиває: «Прийдіть до Мене всі струджені» (Мф.11:28), а до Іллі сам колісницю з кіньми посилає. Говорить Господь: «Коли виконаєте все, … кажіть: ми раби нікчемні» (Лк.17:10). Ілля, раб Його, не був нікчемним, бо відомо, що створив Господь – послав до нього колісницю і коней. Святий Іллє, як колись під час твого земного життя, на землі була суша три роки і шість місяців, бо не мала земля дощу, так і нині подібна суша перед нами постає, просимо Господа і не отримуємо, тому що просимо без сліз (Як.4:3). Ти помолися, святий Іллє Богу, щоб очі наші виточили сльози, як дощ, і земля наша безплідна дасть свій плід. Коли вдруге захоче прийти Христос в славі з ангелами Своїми святими і як пастир буде відділяти овець від козлів, в той час, будь нам заступником, щоб були причисленими до овець. Ти, що сина вдови воскресив, молитвами твоїми воскреси нас мертвих у гріхах. Ти, що Богу приніс жертву, прийми і нас, овець, що десниці Господній приємні. Примноживши вдові муку і олію, умоли Бога, щоб нас голодних хлібом ангельським наситив і єлеєм вічної радості напоїв. Хай Господь пасе нас, і нічого нам не бракуватиме (Пс.22:1). Пише Сирах про тебе: «Як прославився ти, Іллє, чудесами твоїми, і хто може зрівнятися з тобою у славі! Ти воскресив мертвого від смерти і з пекла словом Всевишнього» (Сирах 48:4-5), бо вчинений у нас гріх породжує смерть (Як.1:15). Святий Іллє, воздвигни нас мертвих від цієї смерти словом Всевишнього. Святий Іллє, що заколов жреців ваалових, в нас живе гріх наче ідольській жрець, бо коли грішимо об’їданням, то цим жертву приносимо череву. Про цю жертву написав апостол: «бог їхній – черево» (Филип.3:19). Гріх, як нашого жреця, що постійно служить череву, заколи. Наші пристрасті, що потоком ллються вдар милоттю своєю, щоб пройшли по сухому в землю обітуванну, або палаючим вогнем висуши води пристрастей, і в молитвах нашу холодність зігрій. Направ нас кіньми до справжнього спасіння і наш тягар твоїми кіньми вознеси. Нас, поранених, що впали до рук розбійників, обвій рани своєю ризою, олією примноженою для вдови помаж, і прийми як свій тягар. Іоан Першому, а ти, святий Іллє, Другому Пришестю Христовому маєш передувати, наче вогонь будеш іти перед Ним і навколо спалиш ворогів Його (Пс.96:3). Ми хоч і буваємо часто ворогами Господу, бо грішимо і прогнівляємо Бога, і ворогуємо проти Нього, а «хто чинить гріх, той від диявола» (1Ін.3:8), ворога Божого, і «хто хоче бути другом світові, той стає ворогом Богові» (Як.4:4), але ти не опали нас вогнем своїм. Коли нас, як грішників вогонь схоче попалити, ти охолоди небесною росою, бо якщо ворог твій голодний, то треба нагодувати (Римл.12:20). Рабе Господній, що примножив хліби, нагодуй голодних. Світильник наших чеснот гасне, а ти, що примножив олію вдовиці, подай і нам від твого єлею. Померлого сина вдови, як згаслий світильник знову запалив, а ми гріхами тяжкими кожен день помираємо, згасаємо, запали світильник наш.
Згадує псаломник розділення Всесвіту: «Небо над небесами – оселя Господа, а землю Він дав синам людським» (Пс.113:24). Святий Ілля є житель і землі, і неба відомий наслідник. Земний ангел, і небесна людина. «Помолився, і небо дало дощ, і земля зростила плід свій» (Як.5:18). Земля наша не творить достойні плоди покаяння, помолися ти, святий Іллє, щоб небо дало дощ, щоб земля дала свій плід (Пс.84:13). «Ось хлібороб чекає доброго плоду від землі і довго терпить задля нього, поки прийде дощ ранній і пізній» (Як.5:7). Чекаємо і ми, подай ранній дощ, охороняючи і спасаючи юнаків, дів, старих з молодими, хвалячи Господа (Пс.148:12-13) і тебе, раба Його, ходатая нашого спасіння. Ти, що подав особливу благодать Єлисею, подай і нашим тілам і душам благодать, щоб у благодаті Божій, тобою вимоленою, нехай пребудемо, і благодать Божа в нас ніколи не закінчиться, але потрудимось з нею, аж поки не ввійдемо у святиню Божу (Пс.72:17).
Благає апостол: «Представте ваші тіла в жертву живу, святу, благоугодну Богові» (Римл.12:1). Хіба не виникають такі думки: якщо не укріпимо тіло їжею, або чашею, то ослабне ця жертва? Такі помисли є подібними до пророків Ваала. Треба з Іллею говорити до людей: схопіть пророків Ваалових, щоб жоден з них не сховався і, піймавши їх, ведемо їх з Іллею до потоку Киссону і заколемо їх там. Благий розум і благоутробний, що веде розпусні думки до потоку Христового, що витікає від Його ран, і від того потоку в дорозі буде пити, і тому високо піднесе голову (Пс.109:7). Мудрий той, хто свої мирські думки веде на оцет і жовч, які куштував Христос, і потопляє. Уподобимося Іллі, і розпусні помисли, наче ваалових пророків ножем утримання заколимо. Подібно пророку Іллі сказано у сні: встань, їж і пий, бо далека дорога перед тобою, так і нам говорить «встань від сну, їж Тіло Моє у вигляді Хліба, і пий Кров Мою, у вигляді вина, бо далека дорога перед тобою». Ілля святий йшов насичений від ангела до гори Хорива, а ми йдемо в кріпості споживання, що подав нам Христос Господь, до гори, в якій Бог благоволив жити, до неба. Душа захворіла, як син вдови: хвороби в душі нашій день і ніч (Пс.12:3), хвороба дуже страшна, від якої приходить розлучення душі з тілом. Гріх цю хворобу і смерть нам зробив за апостолом: «Як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, із гріхом – смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі згрішили» (Римл.5:12). На наші мертві гріхом душі, святий Іллє, дмухни тричі, як на сина вдови, призви Господа і скажи: Господи Боже мій, нехай повернуться душі отроків цих в них. І буде так. Почує голос твій, пророче святий, і поверне душі наші в нас, і оживемо, бо для нас життя – Христос, тому вважаймо себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Ісусі, Господі нашому (Римл.6:11).
Подібний до нас, святий Іллє, пристрасті наші, як розлита вода, як щоденний дощ. Цар Давид, щоб не було дощу молився промовляючи: «Спаси мене, Боже, бо води дійшли до душі моєї» (Пс.68:2). Помолися і ти, святий Іллє, нехай не буде в нас цього дощу пристрастей, і, володіючи вогнем, від вічного вогню молитвами твоїми позбав нас. Амінь.

Правослвний вісник 2016, №8 серпень, С.40-44.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *