Архієпископ Лазар (Баранович). Слово на Стрітення Господнє

Добавить в Twitter

Принесли батьки немовля Ісуса. Зміст слів святого євангелиста Луки написані в 2 главі, у 7 зачалі.

Принесли батьки маленького Ісуса сьогодні у храм, і дали його в руки старцю Симеону для піднесення. Симеоне Богоносцю, прийди і підніми Христа, бо Його народила Діва, чиста Марія. І старець Симеон підносить на руках Бога і благословляє Його, промовляючи: «Величатиму Тебе, Боже мій, Царю мій, і благословлятиму ім’я Твоє» (Пс.144:1). «Він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав: нині відпускаєш раба Твого, Владико» (Лк.2:28-29). Яків, патріарх Старого Завіту, коли побачив Йосифа живим, радісно промовив: «Помру я тепер, побачивши лице твоє, бо ти ще живий» (Бут.46:30). Більшого і прекраснішого за Йосифа, Ісуса бачив старець. І, маючи більшу радість, від чого не мав страху і померти: хай помру після цього, бо побачив лице Твоє, і просвітив раба Твого, явив лице Своє мені і отримав спасіння. Завжди говорив, не бачачи лиця Твого: «Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим?» (Пс.41:3), а нині виголошую: нині відпускаєш раба Твого, Владико, бо бачили очі мої спасіння Твоє. Як підносить старець Христа побачимо на цій проповіді. А оскільки «хвала Богові в устах» (Пс.149:6), то благослови мене Боже хвалити Тебе своїми устами, а тим, хто мене слухає, благослови Тебе хвалити уважним слуханням.
Принесли батьки немовля… і інше.

Улюблені слухачі! Це свято Церквою іменується Стрітенням Господнім. Кого зустрічає Господь? Описав автор псалмів одну зустріч так: «Милість і істина зустрілися» (Пс.84:11). Це Господнє Стрітення, бо хто є милістю, кращою за Господа? Зрозумівши це, цар Давид називає Бога так: «Бог мій, Який милує мене» (Пс.58:18). І приписав у багатьох своїх псалмах милість Богу: «Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його» (Пс.117:1). І у покаранні Бог не відступає від милості: «Я з жезлом прийду на беззаконня їх і з тяжкою карою на неправду їх. Милості ж Моєї не відійму від нього» (Пс.88:33-34). Возлюбив цю милість цар Давид, коли шанував її більше за життя такими словами: «Милість Твоя краща за життя» (Пс.62:4). Сьогодні ця милість зустрілася з істиною.
Хто є істина? Якщо сам Бог є істина, і оскільки «від повноти Його ми всі прийняли» (Ін.1:16), то люди від багатства Його скарбу, наче від невичерпного джерела черпають істину. Тому і старець Симеон зачерпнув, якого Євангелист описав так: «Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої» (Лк.2:25). Уповання його не осоромилося, сьогодні старець є учасником втіхи. Раніше тільки згадував Бога і від цього радів: «Згадував я Бога і тремтів» (Пс.76:4). Раніше тільки чув про Бога і самим слуханням веселився по написаному: «Дай мені почути радість і веселість» (Пс.50:10). Те, що слухом чув, те нині очима бачить: бачили очі мої спасіння Твоє. Можна тобі старцю хвалитися: «Невідоме й таємне мудрости Твоєї явив Ти мені» (Пс.50:8). Не всякому так сприяє Бог. Колись «втаїв це від мудрих та розумних і відкрив те немовлятам» (Мф.11:25). Колись до дітей був благоутробним, бо говорив ученикам: Не забороняйте дітям приходити до Мене (Мф.19:14). Ти, праведний Симеоне, умом не є немовлям, а злобою немовлям став, саме через це ти постанеш перед Немовлям. Просив Бога: «Не покинь мене в час старості, коли буде покидати мене сила моя. Не залиш мене» (Пс.70:9). У своїй старості не був задоволений іншими жезлами, а шукав жезл від кореня Ієссеєвого і знайшов його нині. Цим Жезлом праведний старець втішаєшся, промовляючи: «Жезл Твій і палиця Твоя – вони потішили мене» ( Пс.22:4). Всі інші жезли ламаються, немає за що триматися старцю. Зламуються жезли хоч зроблені з самого кедра: «Голос Господа ламає кедри, Господь сокрушає кедри ливанські» (Пс.28:5). А сам жезл від кореня Ієссеєвого непохитний: «Ти ж усе Той Самий, і, літа Твої не скінчаться» (Пс.101:28). За інші жезли старці тримаються і падають: «Вони хитаються і падають» (Пс.19:9), а ти, тримаючись за свій Жезл, Христа, не впадеш ніколи.
Похвалився праведний старець з другим, тобі рівним старцем: «Я був молодим і постарів уже, але не бачив праведника покинутим, або щоб діти його просили хліба» (Пс.36:25). Називає тебе Євангелист праведним: «Він був муж праведний» (Лк.2:25). Хіба бачиш себе покинутим? Чи просиш хліба? Чи не сам Хліб, що зійшов з небес прийшов у твої руки? Цим Хлібом насичений, ним укріпиш старість свою і цей Хліб укріпить твоє многолітнє серце. І так само, як апостоли говорили Христу: не відступимо від Тебе, бо живиш нас, так і ти, тримаючись цього Хліба, як жезла, говориш: не відступаю від Тебе, бо живиш мене.
Назвав Себе Господь Хлібом: «Я є хліб життя» (Ін.6:48). Ім’я Твоє, Господи, Хліб, тому «імені Твого ради, Господи, оживи мене» (Пс.142:11). Описав якогось старця і сам старець царюючий пророк якого Бог обіцяв прославити довголіттям і спасти: «Прославлю його. Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє» (Пс.90:16). Імені цього старця не згадав пророк, а згадав Євангелист: «Був тоді в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому» (Лк.2:25). Хіба не обдарував цього старця довгим життям. коли досяг повноти часу: «Коли ж настала повнота часу, послав Бог Сина Свого (Єдинородного), котрий народився від жони» (Гал.4:4). Чи не явив йому спасіння? Бо сам старець хвалиться: Бачили очі мої спасіння Твоє. Хіба не возлюбив цього старця? Якщо від любові «правда і мир поцілувалися» (Пс.84:11). Хто є Правда? Христос, Який прийшов з небес: «Правда з неба прихилилася» (Пс. 84:12), «правда Твоя, – як гори Божі» (Пс.35:7). А де мир? У праведного Симеона, як і сам сповідує: Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром. Все життя Симеон не мав миру, а за апостолом Христос приходить в світ як істинний мир: «Він є мир наш» (Єф.2:14). Тому, якщо цей старець з Христом, тоді він з миром, і солодко йому з цим миром, бо «правда і мир поцілувалися» (Пс.84:11). Було цілуванні Іудине з Цією Правдою, Христом, але не з миром, ба таке цілування було лицемірне, яке зраджує на смерть: «Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його. І, відразу ж підійшовши до Ісуса сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його» (Мф.26:48-49).
Сьогодні з праведним Симеоном правда і мир поцілувалися. Таке цілування щире, яке попереджає небезпеку, що наближається. І говорить Симеон Матері Його: «І Тобі Самій душу пройме меч» (Лк.2:35). Якої вини шукали у Христа? Після Іудиного цілування навіщо зібралися первосвященики? Щоб благословити? Аж ніяк. Вони проклянуть словами: «Проклятий перед Богом усякий повішений на дереві» (Втор.21:23). А ти, старцю Симеоне, благословляєш: Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром. «Вони проклинають, а Ти благослови» (Пс.108:28). Первосвященики і старійшини проклянуть Христа, а ти праведний ієрею і старцю благословиш: І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі. Лежить на падіння багатьох: «Впаде біля тебе тисяча і десть тисяч праворуч тебе» (Пс.90:7). Лежить Він на падіння, бо «коли сказав їм: це Я, – вони відступили назад і впали на землю» (Ін.18:6). Лежить на падіння, бо всякий раб не своїм Господом стоїть або падає. «І буде поставлений, бо Господь має силу поставити Його» (Римл.14:4). Він лежить на падіння багатьох, бо багато хворих на постелі і мертві з гробів словом Його встануть. Була обіцянка Господня: «Виллю Я від Духа Мого на всяку плоть; і будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, і юнаки ваші видіння сновидіннями наставлені будуть» (Діян.2:17). Вилив Господь від Духа Свого на праведного Симеона як і написав Євангелист: «І Дух Святий був на ньому. Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього. І був він приведений Духом у храм» (Лк.2:25-27). Тому, щоб пророкували сини, це є справою Духа Святого. Що старець Симеон Духом Святим, Який у ньому перебуває, пророкує? Він благословив Бога і сказав: нині відпускаєш раба Твого, Владико. Іменуватися рабом Божим є дія Духа Святого. Тому, коли архангел говорить Марії: «Дух Святий зійде на Тебе» (Лк.1:35), то Дух Святий зійшов на Неї і вчинив так, що на ці слова Марія відповіла: Я – раба Господня. Від Духа Святого обіцяно, що старці сновидіннями будуть наставлені. Праведний старець Симеон не у сні, а наяву бачить Всевидячого Бога, як і сам підтверджує: бачили очі мої спасіння Твоє. Хто не говорить про нього, що Господь Ізраїля на ньому Духом Своїм? Омив старечі очі росою Духа Святого, які падали на них і побачив спасіння своє. Один старець взиває: «Покинула мене сила моя, і світло очей моїх – і того вже не стало в мене» (Пс.37:11). А старця Симеона не покинула сила, бо, тримаючи Господа Сил на своїх руках, промовляє: «Господь Сил з нами» (Пс.45:8), «Бог нам пристановище і сила» (Пс.45:2). Господи, силою Твоєю звеселиться старець Симеон і спасінню Твоєму вельми возрадується (Пс.20:2). Від радості виголошує: бо бачили очі мої спасіння Твоє. Тобі, о, Преблагословенна Маріє, говорив архангел: «Господь з Тобою» (Лк.1:28), а нині через Тебе і зі мною. Не покинуло світло очей моїх, коли бачу Господа, як світло миру, світло на просвітлення народів.
Хвалився колись Ісая: «Я людина з нечистими вустами, і живу серед народу також з нечистими вустами, – і очі мої бачили царя, Господа Саваофа. Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці у нього розпалене вугілля, яке він узяв кліщами з жертовника, і торкнувся вуст моїх і сказав: ось, це торкнулося вуст твоїх, і беззаконня твої вилучене від тебе, і гріх твій очищений» (Іс.6:5-7). Більше можна хвалитися старцю Симеону: Я живу і Царя Господа Саваофа бачили очі мої. До Ісаї був посланий один із серафимів, а до Симеона прийшла Богородиця Марія, незрівнянно славніша від серафимів, в руках маючи не вугілля, а Бога, Який є «вогонь, що поїдає» (Євр.12:29). Його ж не кліщами, а своєю чистою від лона Бога Отця прийняв утробою. Він торкнувся до старечих рук і говорить: ось торкнувся рук твоїх і беззаконня твоє вилучене від тебе і гріх твій очищений. Достойно і праведно виголошує старець: Нині відпускаєш раба Твого, Владико, з миром, коли приймає очищення гріхів від Христа. Праведний старець, коли був молодим говорив: «Ввійду я до жертовника Божого, що наповнює радістю серце моє» (Пс.42:4). Нині у старості ввійшов у храм, в який приведений Духом, бо написано: «Був приведений Духом у храм» (Лк.2:27) і промовляє: ввійду до жертовника Божого, до Бога Ветхого і звеселить старість мою. Побачив Ісуса старець і говорить: Ісусе, похвало у старості моїй, Ти моя похвала і Тобі я хвалу возсилаю. Згадавши псалмоспівця, говорив: «Старі з молодими – нехай хвалять ім’я Господнє» (Пс.148:12-13). Радуючись, хвалить ім’я Господнє старець Симеон. Чим радуєшся, праведний Симеоне? Господом, бо написано: «Веселіться в Господі і радуйтеся, праведні» (Пс.31:11). Симеон як людина праведна радується у Господі, що в старості побачив Господа, як і було йому обіцяно Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього. Раніше своєї смерти твоєї, Симеоне, побачив Христа Господнього, вічне твоє життя.
Говорить Христос через Іоана про того, хто любить Його: «Я полюблю його і явлюся йому Сам» (Ін.14:21). Тому, тебе, праведний старцю, за любов до Бога полюбив Бог, коли явився тобі Сам.
Багато хто просив: «Осяй нас світом лиця Твого, і ми спасемося» (Пс.79:4). Ти вимолив у Господа і бачили очі твої спасіння Його, адже тепер бачиш ніби у тьмяному дзеркалі, але буде час, коли побачиш віч-на-віч, наяву. Тепер бачиш, старцю, наче в окулярах, наче у дзеркалі, і радієш, але більшу радість приймеш, коли побачиш віч-на-віч. В той час ще з більшою солодкістю виголосиш: нині приймаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє.
Хвалиться Іоан: «Що ми чули, що бачили своїми очима, що розглядали і чого торкалися руки наші, про Слово життя, – бо життя явилось, і ми бачили, і свідчимо, і звіщаємо вам це вічне життя, яке було в Отця і явилось нам, – про те, що ми бачили і чули, звіщаємо вам» (1Ін.1:1-2). Старець Симеон має більше хвалитися, бо йому було Духом Святим провіщено, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього. Він перший побачив Господа. Його руки першими відчули, про що свідчить і звіщає нам, бо він взяв Його на руки свої і благословив Бога. Богоносний Симеоне, коли ти Бога носиш, то носиш справжню дорогоцінність. Хто перстні дорогі, хто золоті ланцюги носить, а твоє носіння вище всіх носінь небесних і земних. Говорить Христос Господь: «Царство Небесне подібне до скарбу захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те» (Мф.13:44). Не є не гарним уподібнювати Царство Небесне якомусь скарбу, Симеоне, що не заховане на полі, а виявлене на твоїх руках старця. Ти цей скарб не знайшов, не купив, але батьки Його самі принесли тобі, коли принесли батьки Ісуса немовля. «Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перлини, і, знайшовши одну коштовну перлину, іде продає усе, що має, і купує її» (Мф.13:45-46). Хай уподібниться Царство Небесне старцю Симеону Богоносцю, бо йому Сама Мати принесла цю коштовну перлину, і «він взяв Його на руки» (Лк.2:28). Наскільки приємні руки твої, Богоносний Симеоне! Оскільки з Материнською любов’ю носила Благословенна в жонах Пречиста Діва, то і тобі чесному старцю зволила дати носити. Возсів на херувимах, возсів на престолі, возів і на руках твоїх, старцю, земний херувиме, возсів на руках твоїх як на престолі.
Якщо можна хвалитися Марії Магдалині, яка тільки торкнулася ніг твого насіння Богоносний і отримала відпущення гріхів, почувши: «Прощаються тобі гріхи» (Лк.7:48). То Весь тобою носимий є твоєю похвалою, тому що всього носиш. Якщо може хвалитися апостол Фома, який торкнувся руками ребр Того, Кого ти носиш, то Він є і твоєю похвалою, бо носиш всього. Якщо можна хвалитися Іоану Богослову, який ліг на груди твого носіння і тільки головою своєю торкнувся його грудей, і через це названий Наперсником, то тобі, Богоносний, належить вся хвала, бо всього носиш. Якщо можна хвалитися Іоану Хрестителю Господньому, що торкнувся зверху голови Спасителя, ти, Богоносний Симеоне, носячи всього, так як торкнувся Його Всього, всю повну похвалу маєш. Інші святі торкнувшись частинки Господа говорять: «Господь – частина спадку мого» (Пс.15:5), ти Богоносний Симеоне не частину, а Всього носив, тому всім хвалися і промовляй: Слово Боже, Сину Діви, Боже богів, Господи найсвятіший із святих, Ти весь бажання, весь насолода.
Якщо кровоточива жінка, доторкнувшись до краю одежі Христа, отримала благодать (Лк.8:44), ти, Богоносний Симеоне, носячи Бога руками своїми не тільки торканням до одежі, але доторканням до самого Бога, благодать отримав і говорити про це маєш як найголосніше. Якщо архієреї і ієреї благословенні, бо носять Бога у вигляді Хліба і Вина, а ти в самій видимій плоті видимо носив Бога, то наскільки більше ти є благословенний. Достойно названий церквою Богоносцем, від тебе Богоносні отці Бога навчені носити. Раніше жреці різні жертви приносили, але більшої твоєї жертви, яку носиш, не буде більш приємної жертви. Перед твоєю жертвою, наче тінь перед світлом, що дане на просвітлення народів, гаснуть всі жертви.
Пречиста Діво, як заповідано в Законі Господньому дві горлиці або двоє голуб’ят (Левит 12:6) приносили в жертву, а Бог же Єдиним Своїм Сином і Твоїм задоволений. Саме до цього говорить Він через пророка: «Не прийму ні телят від дому твого, ні козлів із дворів твоїх» (Пс.49:9). Приносиш голуб’ят Тому, Хто знає всіх птахів небесних.
Син Твій вигнав тих, хто в храмі продавав голубів і не було потреби для Твого очищення, Єдина Чиста і Благословенна, приносити голуб’ят, тому що від Духа Святого зачала, який носився як голуб над Сином Твоїм і народила пречисто. За наше очищення треба приносити Сина Твого, Який очистить нечестя наше, як говорить обраний сосуд: «Христос, коли ми ще були немічні, в призначений час помер за нечестивих» (Римл.5:6). Нині приносишся, Христе, в храм на Симеонових руках, а наступить час, коли тебе принесуть в жертву поза брамою розп’ятим на хресному древі. Нині Сам викупаєшся двома голуб’ятами, а буде час, коли Своєю Чесною Кров’ю спасеш Твоїх людей. Нині Жертва Утрішня, а з часом буде Вечірня. Нині ще в маленькому тілі Ісус приноситься в жертву Богу, а з часом вийде ця людина для справ своїх і на працю свою до вечора (Пс.103:23), і себе в Жертву принесе Вечірню. Нині Симеон Йому є жертовником, носячи Його на руках, а буде Йому жертовником хрест і носитиме на Голгофі.
Жив колись в землі Саворській чорноризець на ім’я Мартирій христолюбивий і постійно допомагав бідним. Одного разу він мав послух йти зі свого монастиря в інший до духовного отця. А коли йшов своєю звичайною дорогою, то зустрів лежачого жебрака, що не міг йти в той же самий монастир. Змилосердившись над ним, взяв його на свої плечі обв’язавши своєю мантією. І коли наближався до монастиря, то отець його духовний і прозорливий говорить до братії: відкрийте ворота, брат Мартирій йде і Бога несе. Мартирій підійшовши до воріт, жебрак, який був у нього на плечах і цим явив йому образ Христа, піднявся на небо. Побачивши це він почув голос: Мартирію, ти Мене на землі носив, а Я тебе піднесу на небо, і це сказавши, став невидимим. Мартирій, коли прийшов у монастир, духовний отець йому говорить: Брате Мартирію, де Той, Кого ти носив? І відповів йому: якби я знав отче, Хто Він є, то я б міцно Його тримав за ноги. І питає його отець: Чи важко було тобі чадо? Мартирій відповів: Ні отче, бо ніс Того, Хто мене носить і весь світ.
Старець Симеон сьогодні носить на руках Бога і не відходить Бог з рук на небо, а йому обіцяє: Ти Мене на землі носиш, а Я тебе на небо піднесу. Відкрилися любов’ю врата ваших розумних очей і бачили що праведний Симеон Богоносець Бога носив. Носимий Бог Симеоном і Мартирієм хай буде носимий і руками вашими. Хто носить тягарі один одного, той Бога носить. Бог по вулицях лежить в жебраках на падіння і на піднесення багатьох. Якщо хто лежачого підніме, наготу його своїми ризами покриє і понесе на своїх плечах в свій дім, то такому лежить на піднесення, а якщо знехтує таким, тому лежить на падіння. Носіть недуги нужденних, хай не буде вам важкою ця ноша і цим понесете Того, Хто вас носить і весь світ. Якщо понесете нужденного, істинними Богоносцями незветеся, бо Бог схований в нужденних, наче золото в землі. Тоді скаже вам як говорив Мартирію: Ти Мене на землі носив, а Я тебе піднесу на небо. І побачать з Симеоном і ваші очі спасіння Його. Тільки будьте людьми праведними, благочестивими, що чекають втіхи Ізраїлевої. І дух Святий буде в вас, і відпустить вас рабів Своїх Владика по слову Своєму з миром.
Колись як почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її (Лк.1:41). А нині, як почув Симеон привітання Марії, зрадів старець вихваляючи і благословляючи Бога, бо був принесений в храм Марією Той, Кого належить хвалити: «Старі з молодими – нехай хвалять ім’я Господнє» (Пс.148:12-13). Амінь.

Правослвний вісник 2016, №2 лютий, С.42-46.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *