Архієпископ Лазар (Баранович). Слово про святого архістратига Михаїла

Добавить в Twitter

«Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон і ангели його воювали проти них, та не встояли» (Одкр.12:7-8).

Архангел Михаїл, всіх добрих ангелів князь начальник, а всіх злих мучитель і переможець. Достойним людям Божий посланник і за людей перед Богом теплий заступник, той, хто справедливо оцінює наші діла. Цьому великому слузі Царя Небесного і великому захиснику церви Божої з самого початку історії церкви багато Христолюбців ставлять вівтарі, як знамено перемоги і мають його для себе головним заступником. Подай мені, заступнику, сильний наш охоронцю, подай мені хоча б одне перо від твоїх крил, щоб твою славу і діла описати.
З чого почну? Де кінець знайду? Навчи. Нехай буде язик мій – перо книжника-скорописця, що про перемогу твою над древнім змієм, який називається дияволом і сатаною, і як його на землі перемагати нас навчаєш. Сильний в битві, архангеле Михаїле, мене в промові, а слухачів в уважному слуханні настанови, і посиль голос мій, як трубу на битві твоїй з дияволом.

«Михаїл і ангели його…» і інше.

Хто б на небі не обіцяв миру, коли там оселя самого Вишнього Бога? Записав пророк: «Небо над небесами – оселя Господа» (Пс.113:34). Перед Господом повинен бути спокій. При Царю царів належить бути особлива влада, щоб, коли і почувши шепіт, маючи владу, міг вдарити жезлом, щоб всі затихали. В небесному спокої різними способами Великий Господь повинен мати місце спокою: «І була в Салимі оселя Його, і перебування Його на Сионі» (Пс.75:3). Але і в небі є війна. Михаїл і ангели його зі змієм вступили в битву. Хто настільки хоробрий, що насмілився піти війною проти Бога? Сильний в битвах цар Давид питає: «Страшний Ти, і хто встоїть перед лицем Твоїм» (Пс.75:8). Дракон насмілився. І що зробив? І дракон і ангели його воювали, «та не встояли, і не знайшлося вже місця для них на небі. І скинутий був великий дракон, древній змій, званий дияволом і сатаною, що спокушає всю вселенну, скинутий на землю, і ангели його скинуті з ним» (Одкр.12:8-9). Після звергнення за вчинені безчинства в небі залишили небесний світ. Але, коли ця немирна злоба на землю була вивержена, на землі почалася війна. І до неї апостол велить готуватися: «Одягніться в повну зброю Божу, щоб вам можна було стати проти хитрощів диявольських, бо наша боротьба не проти крови і плоті, а проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних» (Єфес.6:11-12). В цьому житті немає нічого окрім боротьби, це свідчення праведного Іова. Життя в боротьбі визначене для людини на землі. Нам є потреба у боротьбі. Але так як не відомо як закінчиться боротьба, хто переможе в битві, архістратиже Михаїле, візьми зброю і щит, і прийди нам на допомогу, вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують нас. «Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння» (Пс.34:3). Нехай осоромиться диявол, що шукає душу мою, нехай повернеться в безодню свою, в яку ввергнутий. Нехай осоромляться ті, що задумали зло проти мене. Не тільки ті, хто задумали, але і ті, що устами говорять: «Вороги мої в злобі кажуть про мене: «Коли він помре та згине ім’я його?» (Пс.40:6). Впав сатана, твоєю зброєю звергнутий, як блискавка, з неба. На землі нехай «стануть вони як той порох перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх. Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх» (Пс.34:5-6). Хіба засумніваємось в твоєму керівництві у війні з драконом? Твоя битва з ним на небі знайшла відображення і на землі. Скинув його з неба на землю, а з землі ввергнув у пекло. Недостойний неба і землі, тому що повстав проти Господа неба і землі. Загордившись на небі, мріяв про престіл протилежний сходу, тому висміює Ісая злобу його, а його горде серце описав так: «Говорив у серці своєму: «зійду на небо, вище за зірки Божі піднесу престіл мій і сяду на горі у зібранні богів, на краю півночі; зійду на висоти хмарні, буду подібний до Всевишнього. Але скинутий у пекло, у глибини пекельні» (Іс.14:13-15). Так злобний, загордившись на небі, що буде доброго творити на землі? Апостол Петро побачив його діла на землі: «Супротивник ваш диявол ходить, рикаючи, наче лев, і шукає, кого б пожерти» (1Петр.5:8). Архістратиже Михаїле, що зберіг Даниїла в рові з левами, збережи і нас від зубів цього рикаючого лева. Маємо таку обіцянку через пророка: «Ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх. На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулась об камінь. На гаспида й василиска ти наступатимеш і потопчеш лева й змія» (Пс.90:11-13) рикаючого. По- різному наступав на мене змій з ангелами своїми, і «на дорозі, де ходив я, поставили сіть на мене» (Пс.141:3). Твоїм заступництвом, архістратиже Михаїле сіть його зруйнувалася і ми були визволені.
Твоє ім’я, Михайле, означає «хто як Бог». А якщо Бог з нами, то хто проти нас? Змій з ангелами своїми, Твоїй, Боже, десниці противляться. Від тих, хто противиться Твоїй десниці збережи мене, Боже, як зіницю ока. Не міг нічого з Тобою зробити і на мені хоче відомститися, але наш Бог помсти Господь. Ми створені по Твоєму образу, але, не маючи змоги Тобі Самому іконописцю щось зробити, прагне образ Твій спотворити і завдати шкоди. Боже, не покидай творіння рук Твоїх. Хоч і багато хто на нас лютує, але «Господь – Просвічення моє і Спаситель мій, кого убоюся?» (Пс.26:1). Коли й військо проти нас стане, коли й ціла війна стане проти нас, не злякається серце наше. На диявольські полки дав Бог свої полки, ангельські, і тільки Його одного боїмося: «Ангел Господній охороняє тих, що бояться Його, і визволяє їх» (Пс.33:8). І сам Господь не відступає від нас, бо побачив це в битві цар Давид, коли побачив поміч Його: «Повсякчас бачу я Господа перед собою, бо Він праворуч мене, і я не захитаюся» (Пс.15:8). Якщо навколо нас нечестиві біси ходять, нічим не зашкодять нам, бо Господь сильніший їх, Він біля людей своїх віднині і довіку. Якщо сам Господь не засне, охороняючи Ізраїль, то тим більше не засне біля нас, кожному з яких дав ангела хранителя: «Господь охоронить тебе від усякого зла, охоронить душу твою Господь» (Пс.120:7). Якщо Сам охороняє новонародженого, тим більше дає ангелів, які охороняють дітей. Тому через євангелиста Матфея дає заповідь: «Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного» (Мф.18:10). Охороняє Господь дітей, коли велить ангелам їх пасти: «На руках вони понесуть тебе» (Пс.90:12). Охороняє дорослих, хоч самі і ходять і не потребують, щоб їх носили: «Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх» (Пс.90:11). Благословив Господь ангельською охороною малих і дорослих Своїх людей. Тому і охороняє людей, щоб наповнити ангельське падіння людьми. Про це є в Августина, який вважав, що стільки спасуться людей, скільки відпало ангелів. А Григорій вважає, що стільки людей спасеться, скільки ангелів лишилося. Але інший учитель говорить, що на небі буде дві частини: одна людей, інша ангелів, і як місце впалих ангелів займуть цнотливі, так в іншій частині спасуться стільки, скільки в другій частині буде дів і ангелів. Від кожного чину впало стільки, кільки можна було б сформувати один чин. Чин лукавого потрійний. Перший до гріхопадіння, чин незлоби, другий – гріха, третій – покарання і муки. На цьому неспокійному морі плаваючи, багато тоне, тому, так потопаючи, виголошуємо: «Рятуй нас, гинемо» (Мф.8:25). Це був голос тих, хто тоне. Ті, хто тоне мають триматися меча, але якого? Тримайтеся меча архістратига Михаїла. Саме він вам буде міцним керманичом, за допомогою якого знайдете тихе пристанище, станете там, де води вище небес. Багато маємо в цьому світі, особливо в цей небезпечний час, коли розбійники шукають нас погубити. Не маємо іншого заступництва тільки від тебе, хранителю наш сильний архістратиже Михаїле. «Не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене» (Пс.43:7), а тільки твій, архістратиже, спасе і твоє уповання на тебе не осоромить мене. У тебе, як у духа, меч духовний, слово Боже: «Слово Боже живе і дійове, та гостріше від усякого меча двосічного» (Євр.4:12). Вороги Господні «готують стріли, щоб повалити убогого і бідного, заколоти тих, що йдуть дорогою правди» ( Пс.36:14), православних людей. Святий архістратиже Михаїле, присічи своїм мечем їхнє готування стріл. Майте надію на архістратига Михаїла: «Він… поламав лук, знищив зброю і колісниці попалив вогнем» (Пс.45:10) як палаючий вогонь.
Коли архістратиг Михаїл переміг гордого змія, йому настільки сильно поранив щоку, що навіть вогонь загорівся від його лиця, і через це пекло палає. Уста його промовляли гординю: Сотворю собі престіл на заході. Воздав архістратиг дуже сильно тому, хто проявляв гордість. Гортань його була як гріб відкритий (Пс.5:10), тому звергла його сильна десниця ангельська в гріб пекла пекельного. За Господа архангел Господній гордому дияволу противиться, замість нього смиренній людині дає благодать ангельську. Коли неправда диявольська себе обманула, з того часу через ангела віра зменшилась. Говорить апостол: «Та коли б навіть ми або ангел з неба став благовіствувати вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде анафема» (Гал.1:8). До того часу диявол був світлим, поки був біля світла. Приступивши до нього просвітився, Господь був йому просвіченням. Просвічував йому Господь світильник його. Але погас цей світильник, потушений власним вітром, загинуло це світило, коли віддалилося від Того, Хто одягається у світло, як у ризу. А коли упав з неба в повітря, то покрив себе темними хмарами води. А коли впав на землю світоправитель темряви віку цього, то темрява настала по всій землі. Не знайшлося йому місця в небі, бо «небо над небесами – оселя Господа» (Пс.113:24). Не дав йому місця і на землі, бо «землю Він дав синам людським» (Пс.113:24), тому «не давайте місця дияволові» (Єфес.4:27). Людям належить бути гостинними. Гостинности не забувайте, але по відношенню до людей і до того, хто образ людини прийняв, щоб, оцінивши нашу гостинність, промовив: Був подорожнім, і прийняли Мене. А тому, хто знову до людей приходить як злодій, щоб вкрасти і погубити, місця давати не треба. Не давайте місця дияволу як злодію. Тому, треба давати місце, хто про Себе говорить: «Я прийшов для того, щоб мали життя, і надто мали» (Іоан.10:10). А диявол є той, хто забирає наше життя: «Він людиновбивцею був споконвіку» (Іоан.8:44).
Яка користь від того, щоб давати місце? Що ми здобуваємо від такого залучення? Нічого від істини не говорить, а тільки входить і спалює. Тому наказує апостол Яків противитися йому: «Противтеся дияволові, і він утече від вас» (Яків 4:7). Хто б собі бажав бути з’їждженим кимось. Якщо приступиш до диявола, з’їсть тебе, бо приступаєш до рикаючого лева, який «шукає, кого б пожерти» (1Петр.5:8). «Благословен Господь, Який не дав нас на здобич у зуби їхні» (Пс.123:6). Біси жадібні до крові як пси і обходять місто (Пс.58:7). В місті твоєму не дай їм місця, не дай святині твоєї, чеснот твоїх, псам. Не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми.
Дав Арій місце дияволу з якою користю? Цей лев в середині йому все знищив. А якби дав місце Богу! І не говорив би як безумний у своєму серці: Бога нема, то жив би життям, і возрадувався б Богу живому (Пс.83:3). Нині ж вічною смертю помер і знаходиться там, де плач і скрегіт зубів, бо зубами наче пес рвав ризу Христову, коли хулив Сина Божого, Творця називав створеним.
Що здобув Іуда, давши місце тому, злодію? Перемістився вже йому на шию і вішатися навчив. Кожен, хто дає місце у себе дияволу, той велику тісноту собі робить, навіть у своєму домі місце не знаходить. Бог дияволу, як своєму супротивнику, в пекельному вогні місце призначив. Не давайте більше йому місця прохолодного в ваших душах. А якщо хто дасть, то палючий диявол всю росу благодаті з душі того висушить, і буде тоді в скорботі взивати: «Душа моя, як земля безводна» (Пс.142:6). Не давайте місця дияволу, як тому, хто не перебуває у вченні Христа. Так нас навчив апостол: «Хто приходить і не приносить цього вчення, того не приймайте в дім і не вітайте його. Бо той, хто його вітає, бере участь у злих ділах його» (2Іоан.1:10-11), які злий дух чинить. Не давайте місця дияволу: «Хіба не знаєте, що тіла ваші є члени Христові?» (1Кор.6:15). Узявши члени Христові, чи зроблю їх членами диявола? Зовсім ні! Хіба не знаєте, що той, хто з’єднується з блудницею, стає одним тілом з нею? Так само, з’єднуючись з нечистим духом диявола, стає одним духом з ним, на противагу тому, коли з’єднуючись з Господом, стає одним духом з Господом.
Говорить апостол: «Ви – храм Бога Живого» (2Кор.6:16), а хто дає місце дияволу, той дозволяє йому у власному храмі диявольське капище створити. А кожне капище з досадою, з образою, і вдаваною безкорисністю Церкви, бо диявол буде від Церкви відвертати до свого капища, і там неприйнятну проповідь для Церкви проповідь проголошувати, навчаючи тільки злу, як злий дух. Від цього капища, за його назвою постійно буде зло капати на людину. Коли збереться та кількість капель у велику воду, то хто від неї звільниться. Блаженний той, хто промовляє слова Давида: «Спаси мене Боже, бо води дійшли до душі моєї» (Пс.68:2). «Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми – вогненне полум’я» (Пс.103:4), тому висушить ці води вогненним полум’ям.
Храм, який є ми, також є домом молитви. А хто в цей дім приймає диявола, той створює вертеп розбійникам. «Хіба ж не знаєте, що ви – храм Божий і Дух Божий живе у вас?» (1Кор.3:16). Тому не давайте жити в ньому духу злоби. Якщо хто храм Божий доведе до занепаду, того Бог покарає; бо храм Божий святий, а цей храм – ви. Якщо другу не було місця, бо не мав весільного одягу: «Друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу?» (Мф.22:12), то дияволу, не другу, а ворогу нашому, який не має весільного одягу, місце йому приготоване не там, де весілля, а там, де плач і скрегіт зубів. На який час дається це місце?
Говорить апостол: «Не схиляйтесь під чуже ярмо» (2Кор.6:14). Одне ярмо Христове, інше ярмо диявола. Говорить Христос: «Ярмо Моє – благо, і тягар Мій легкий» (Мф.11:30). Диявола тяжке, бо син дияволів страждає під ним, промовляючи: Як тягар великий пригнітив мене. Що є спільного у нашої правди з тією, яку маємо у Христі, бо Він нас виправдав Своєю правдою перед беззаконням диявола і перед неправдою? Або що є спільного у нашого світла з тим, яке маємо у Христі Світлі нашому, дітей світла в Господі з темрявою диявола? Яка згода між Христом, Якого проповідуємо і прославляємо, з Веліаром дияволом, якого проклинаємо? Або яка співучасть вірного з невірним дияволом? Хоч про них написав Яків: «Біси вірують і тремтять» (Яків 2:19), але їх віра без добрих діл мертва. Або що спільного у Церкви з ідолами? Якщо даси місце дияволу, то він, прийшовши, навчить тебе чинити гріх. Сам це отримаєш і будеш мати від супостата, що не сидить на одному місті. «Хто чинить гріх, той від диявола, бо спочатку диявол згрішив» (1Іоан.3:8), говорить святий Іоан. Він як нечистий дух, приводить нас до нечистот. Його різну злобу і святий Григорій виражає словами зміст яких говорить про те, що диявол, або, озлоблюючи полонить, або інтриги плете випробовуючи, або викриває страшаючи, або приводить до відчаю і руйнує, або через попущення спокушає. Зрозумів це апостол Павло, тому й сказав: «Дано мені жало у плоть, ангел сатани, пригнічувати мене» (2Кор.12:7).
Архістратиже Михаїле, Ти як чистий, не дай нечистому дияволу місця в нас. І як трьох отроків в печі оросив, так загаси в нас природнє полум’я, яким обпалюємося як грішники, як «полум’я попалило богопротивних» (Пс.105:18). І як сам споглядаєш на Лик Бога, так створи в нас серце чисте, щоб і ми Бога побачили. Тому що «блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мф.5:8). Диявол робить нас холодними до звершення добрих справ. Дав колись святий Петро у собі місце дияволу, тому Христос докорив йому говорячи: «Відійди від Мене, сатано!» (Мф.16:23). І диявол своїм пришестям створив такий холод в Петрові, що йому треба було грітися: «А Симон-Петро стояв і грівся» (Іоан.18:25). А якщо диявол в ньому створив такий холод, то «проти морозів Його хто встоїть?» (Пс.147:6). Теплим духом Христос дунув на Петра, «тому що Бог наш – вогонь, що поїдає» (Євр.12:29). І в той же час, цей холодний старець, в той же час цей лід перетворився в теплу воду: Подув дух Його, і потекли води (Пс.147:7), так як «вийшовши геть, плакав гірко» (Мф.26:75).
Ти, архістратиже Михаїле, як вогонь, що поїдає нас холодних і в добрих ділах зігрівай, щоб, прийнявши твій вогонь в своє серце, говорили: «Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь» (Пс.38:4). Диявол обтяжує наші ноги, щоб повільно на добрі діла прямували. Прожени від нас цього лінивця, архістратиже Михаїле, своїм мечем, дай нам свої крила, якими швидко можемо бути направлені на діло Боже, і твоїми крилами на небо злетимо. Архістратиже Михаїле, ти трудишся мечем Тому Царю, Який не в руках, а в устах має меч: «З уст Його виходив гострий з обох боків меч» (Одкр.1:16). Коли цим мечем милість Свою повністю відсіче від нас? Але ти, архангеле Михаїле, мечем милості своєї від нас не відсічи, але моли Бога так, щоб і Він не відсікав, а нехай мечем Своїм посіче народи які не знають імені Його. На них же і гнів свій проллє, на нас же благодать Свою виллє. Крилами твоїми покривай гріхи наші від Лиця Господнього. Пером крил твоїх впиши в Книгу Життя. Зрівнявшись з тваринами, ангельському життю навчай. Як крилами своїми нас покриваєш, так мечем своїм нас захищай від диявольських полків, які нападають на нас. Мечем твоїм дієвим нам співдій. Жени ворогів наших і настигни їх до кінця крилами твоїми і не повертайся, аж доки не знищиш їх (Пс.17:38). Переслідуй їх, а нас скорботних утіш. Хто стане проти тебе? Як сатана паде під ноги твої, так нехай падуть всі вороги наші під ногами твоїми. Ногами на їх голови наступи, і мечем січи.
Небесних воїнств архістратиги, завжди молимо вас ми, недостойні, щоб вашими молитвами оберігали нас покровом крил духовної вашої слави. Молитви наші, як грішників неприємні Богу. Викриває нас за них Яків: «Просите – і не одержуєте, тому що просите не на добре» (Яків 4:3). Благий архістратиже, з усіма небесними благими воїнами, моли Благого Бога за нас злих людей. «Господи, Боже Сил! Доки будеш гніватися на молитву рабів Твоїх?» (Пс.79:5). Почуй духів Твоїх, що моляться за нас. Не був вдоволений нами через нашу плоть, тому говорить: Не вічно Духу Моєму бути зневаженим людьми, тому що вони плоть і кров (Бут.6:3). Возлюби молитву духів Твоїх, що моляться до Тебе за неміч нашої плоті. Говорить апостол: «Плоть і кров успадкувати Царства Божого не можуть» (1Кор.15:50). Якщо не ти, архістратиже, з чинами твоїми даси крила нашій плоті, щоб від землі, до якої прилипла душа наша, злетіти на небо, то як сподобимося небесної радості? Ангели женці наші, вам говорить Господь: «Зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою» (Мф.13:30). На нивах наших душ багато поросло кукіля, коли ми спали, прийшов ворог і насіяв кукіль, насіяв гріхи. Зберіть кукіль, зв’яжіть його у снопи і в цьому віці спаліть його, а пшеницю чеснот зберіть у житницю Господню, хай від неї на Вічній Трапезі буде Хліб.
Пише євангелист Лука: «Буває радість у ангелів Божих за одного грішника що покаявся» (Лук.15:10). Архістратиже Михаїле, з усіма Божими ангелами, нехай вся радість буде вам на небі, допоможіть, щоб всі грішники в своїх гріхах покаялися. Така є воля Творця ангелів: «Не хочу смерти грішника, але щоб грішник навернувся від путі свого і живий був» (Изекиїль 33:11). Ви ангели «слуги Його, що творите волю Його» (Пс.102:21), сотворіть волю Господа свого, не хочете смерти нам грішникам, направте нас до Господа. Господи, «Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми – вогненне полум’я» (Пс.103:4), звели їм, нехай запалюють світильники, і нас грішних, як загублену драхму знайдуть. Зізви до себе, Михаїле воєводо, Сили Небесні весь собор ангельський промовляючи: Порадійте зі мною , бо я знайшов загублену драхму (Лук.15:9).
Коли до крил архістратига Михаїла і всіх Небесних чинів прибігаємо, то чесніша від херувимів і незрівнянно славніша від серафимів, мов голубка, у Якої крила – як срібло, а пір’я сяє золотом в покров нам простирає. Підійдімо до цих архангельських крил, щоб особливими крилами голубки, чеснішої від архангелів, були покриті. Амінь.

Православний вісник 2015, №11 листопад, С.50-53.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *