Архієпископ Лазар (Баранович). Слово на упокоєння святого Іоана Богослова

Добавить в Twitter

Лазарь_Баранович.jpg«Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це – син Твій. Потім каже ученикові: це – Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе». Зміст слів святого євангелиста Іоана написані в 19 главі, 61 зачало.Слухачу православний! Багато імен має святий Іоан, якого нині прославляємо. Іменується славним, всехвальним апостолом, дівственником, любимим і улюбленим учнем, другом Христовим, євангелистом, Богословом. А так як «хто має, тому додасться» (Мф.13:12), тому Син Божий придає йому своє достоїнство: хай назветься сином Матері Його, промовляючи: «Жоно! Це – син Твій» (Іоан.19:16). «І, показавши рукою Своєю на учеників Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої» (Мф.12:49). І, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це – син Твій. Мати Його і брат Його з іншими учениками, а Іоан як учень Христа саме він обраний сином Матері Його. Іншим учням цього не говорив, бо не бачив їх стоячими з Матір’ю під хрестом. Щоб бути сином Матері Його, треба або висіти на хресті, або стояти з Матір’ю під хрестом і на Розп’ятого на хресті зі сльозами споглядати. Бути ж Матір’ю Його, по Його ж слову: «Хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій, і сестра, і мати Моя» (Мф.12:50).
Як саме заслужив такого достоїнства святий Іоан узнаємо на цій проповіді. Іоане Богослове, що стояв під хрестом, на якому знаходилась дощечка з написом Розп’ятого твого Учителя, Якого ти є улюбленим учнем, подай мені від твоїх слів слово промовити, і як ти був прийнятим на лоно Ісуса, то подай тим, хто слухають мене слово від тебе в свої вуха з насолодою прийняти. Ісусе Пречесний, цнотливим ціломудріє, з Твоєю допомогою, про Твого дівствениика слово починаю.

«Ісус же побачивши Матір…» і інше.

Слухачу возлюблений! Після ураження Пастиря всі вівці розбіглися. Від самого ураженого Пастиря промовлене слово виконалося: «Уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари» (Мф.26:31). Втік і той, хто ревно говорив: «Хоч би мені довелось і вмерти» (Мф.26:35), «якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь» (Мф.26:33). Таких слів не говорив Іоан Богослов, але виконав ділом. Якщо йому належало і вмерти з Христом на хресті, не відступив від Його Хреста. Блажен муж Іоан, що не ходив на раду нечестивих, які говорили: розіпни, розіпни. Буде він як дерево посаджене під хресним древом, при витоках не тільки вод, але й Крові від Ребра Христового, бо Йому було в радість на вечері возлежати на грудях. Він сам про це свідчить що на вечері припадав до грудей Йогом(Іоан.21:20). Тому і приємно йому було і при хресті стояти. Сам високо на хресті піднесений Ісус споглядав на його непорушність з любов’ю: «Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив» (Іоан.19:26).
«Розумного раба нехай любить душа твоя, і не відмов йому у свободі» (Сирах 7:23). Був Іоан найпершим на солодкій вечері біля солодкого Ісуса: «Споживіть і побачте, що благий Господь» (Пс.33:9). Спожив і побачив, прийняв Хліб, Тіла Христового причастився. Прийняв і Чашу Спасіння, пив солодке вино Крові Христа. Не відступив і від гіркої трапези Христа, коли його трапезі хресній гірку їжу подали, про яку через пророка говорить: «І дали в їжу мені жовч і у спрагу мою напоїли мене оцтом» (Пс.68:22).
Хто ухилиться від великої хресної скорботи, де Христос розпростер руки, і до Бога Отця виголошує: «В тісноті Ти давав мені простір» (Пс.4:2). Іоан не ухилився. Вчитель Христос на хресті наче на учительському сидінні, а учень Іоан біля хреста наче на навчанні. «Я очікував, що хтось буде співчувати мені, і не було» (Пс.68:21). Кого не було? Був Іоан, Сам Ісус його бачив: Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив.
Возлюбив тебе, Іоане, коли, співболіваючи зраді моїй, питав Мене: Господи, хто видасть Тебе? Хто з нас Твоїх учнів впаде в таку велику несамовитість, що насмілиться Тебе зрадити? Молю тебе, бо від Мене хоч і відданого на хресне розп’яття, не відступаєш. Чекав Христе, що хтось Тобі буде співчувати, та не було. Був тільки один Іоан. Хіба не утішає Тебе в скорботі? Коли сам віддавав дух Свій Богу Отцю сказав: «У Твої руки віддаю дух Мій» (Лук.23:46), мав невідступного Іоана єдиного духа з Тобою, тому що «хто з’єднується з Господом, той є один дух з Господом» (1Кор.6:17). І його, в якому живе Свій дух, віддав Матері Своїй говорячи: «Жоно! Це – син Твій» (Іоан.19:26). Я Мого духа в руки Отця Мого віддав, а Мого учня, єдину душу зі мною, в руки Твої материнські передаю.
Жоно, Невісто Неневісна, Непорочна Діво, ось Іоан дівственник, син Твій. Син Твій істинний, Який дев’ять місяців був у твоїй утробі, коли був відданий у руки злих юдеїв, на хресті як на гострому від цвяхів ножі міцно заснув. Возлюбила Мене Мати, як Сина, возлюби і улюбленого учня Мого Іоана, як Сина, як Мене самого. Так пишеться, що Іоан є Моїм улюбленим учнем: «Ученик, якого любив Ісус» (Іоан.21:20). Нехай від цього моменту почне писатися: Ученик, якого любила Мати Ісусова. Всі учні Мої Мене на хресті, а тебе під хрестом, залишили, один дівственник біля Тебе, Діво, залишився. Помираю, істинний Син Твій на хресті, а хто під хрестом з Тобою залишається, хай буде Тобі сином. Зачатого Мене Сина від Духа Святого, коли Я вже духа Мого передаю Богу Отцю, то від цього часу коли віддаю духа Мого, почни Діво дівственника сином називати. Він бо від Духа Мого Святого, Отцю переданого зачатим Тобі сином є.
Я обіцяв: « Всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір… заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне» (Мф.19:29). Залишив Іоан все заради Мене єдиного на хресті, і Тебе біля хреста не залишив. Мене за Отця, Тебе за Матір з сторицею прийме. Говорить апостол: «Всі ви – сини Божі через віру в Христа Ісуса» (Галат.3:26). Якщо всі сини Божі, то найперше Богослов, бо про нього Богом Словом сказано до матері: Жоно, це – син Твій. Цей мужній Богослов без страху став під хрестом. Інші злякалися страху, бо там було страшно. Хваляться юдей: «Ми рід Авраамів» (Іоан.8:33). Коли Слово, Яке стало плоттю, помирав, Богослов від Бога народився, Який говорить: Жоно, це – син Твій. І стало так, що ти, Богослове, не від крови, не від похоті людської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народився (Іоан.1:13). «Ми знаємо, що всякий, народжений від Бога, не грішить, але народжений від Бога береже себе» (1 Іоан.5:18). Береже і Матір Божу. Тому і «каже ученикові: це – Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе» (Іоан.19:27).
О, Мати! Те, що мені говорив Отець Мій: «Ти є Син Мій Улюблений, у Тобі Моє благовоління!» (Лук.3:22), Ти це говори до улюбленого мого учня: ти є син Мій улюблений, у тобі Моє благовоління.
Євангелисти по різному виражаються. Матфей більше звертаю увагу на людську природу, бо коли помирав Чоловіколюбець на хресті, Матфей, як людина, не насмілився споглядати на Чоловіколюбця, бо страх смерті напав на цю людину. Коли бив Пилат Ісуса біля стовпа, тоді пораненого і окровавленого показав людям говорячи: «Це – Чоловік!» (Іоан.19:5). Матфей зображується з людиною, тому що він бачив таку піднесену природу Людини. Щоб йому за це зображення нечестиві творці не нашкодили, насмілився явитися з власним людським образом, тому і сховався на мить, доки не минув гнів Господній.
Євангелист Лука зображується волом. Не легко було цьому волу піднятися на Голгофську гору, злякався що буде принесений в жертву разом з Агнцем. Прорік їм Учитель: «Раб не більший від господаря свого. Якщо Мене гнали, то гнатимуть і вас» (Іоан.15:20), з пораненим Господом і раба не пожаліли б.
Марк зображується левом. Цей звір не повинен боятися. Говорить Господь: «Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків» (Мф.10:16). Якщо була потреба бути вівцям поміж вовків, а вовк лякає і хапає овець, лев Марка не повинен боятися вовків. Чекав цей звір перемоги після Воскресіння: «Твердо я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене» (Пс.39:2). А Іоан свідчить: Ось переміг лев, від коліна Іуди (Одкров.5:5).
Іоан зображується орлом. Злетів цей орел на Голгофську гору. Після розлучення Душі з Тілом Христа, Тіло саме залишилось на хресті, бо «де труп, там зберуться й орли» (Лук.17:37), за свідченням євангелиста Луки. З летіла з цим орлом і голубка на гору, бо належить бути поряд любій голубці. А цей поклик мій: «Люба моя… вийди! Голубице моя» (Пісні Пісень 2:13-14) сприймай по особливому. Пречиста Діво, місто Великого Царя не сховалось, стоячи на вершині Голгофської гори. Іоан, світильник, не поставлений під посудину, але на свічник високий (Мф.5:15), на гору Голгофську. І в той час, коли Велике Світило померкло, цей світильник світить. Приготувала і Пречиста Діва світильник Помазанику Своєму: «Моє серце горить, дивлячись на розп’яття Твоє, яке Ти за всіх терпиш Сину й Боже мій» (Час 9, тропар постовий). Іоан дівственник і Пречиста Діва, як два світильники, горять при Христовій смерті.
У гробі було видно двох ангелів: один біля Голови, другий біля Ніг. Пречиста Діва Чесніша від херувимів і Іоан Дівственник біля хреста, наче ангели. Обоє біля Ніг Ісусових, обоє біля підніжжя хреста, почули Його останнє слово: «Звершилось!» (Іоан.19:30). Христос, Який за людей помер, цим показав досконалу любов і досконалу любов Матері і учня, які стояли і бачили це, і, побачивши їх, сказав: Звершилось!
Питав колись Ісус: «Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене більше, ніж вони?» (Іоан.21:15). По достоїнству можна питати Ісуса Іоану: Ісусе Назорею, чи любиш мене більше, ніж вони, яких під хрестом не бачиш? Істинне слово, яке говорить йому Ісус: Так ученику улюблений, клади голову на груди мої, бо сильно люблю тебе. Симону сказав: «Паси ягнят Моїх» (Іоан.21:15), а тобі, Іоане, більшу паству доручаю: Паси Агницю Мою, Пречисту Діву, Матір Мою. Потім каже ученикові: це – Мати твоя, Яку Я збережу як зіницю ока, і з цього часу ученик взяв її до себе (Іоан.19:27). Улюблений Мій ученику, збережи Матір Мою улюблену, а вже і свою. Я тебе замість сина Їй віддав, промовляючи: Жоно, це – син Твій, бережи Її як зіницю ока.
Я був улюбленцем Матері Моєї, пив молоко з грудей Моєї Матері, а ти Іоане, мій улюбленець, тому що возлежав біля Мене і споживав премудрість від Мене. Тобі вилив із серця мого слово благе, яке ти з радістю прийняв Богослове. Як син грому загримів на весь світ: «Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог» (Іоан.1:1). Іоан Богослов є началом всіх богословів. Тобою навчені богослови богословствувати і прославляти. А в кого лихослів’я і марнослів’я, в тебе, апостоле, нехай повчаються: «Слово ваше нехай буде завжди з благодаттю» (Колос.4:6). Яким чином слово з благодаттю, те у тебе Богослове Слово Боже ти написав: «І благодать на благодать… а благодать і істина через Ісуса Христа сталися» (Іоан.1:16-17). Хто не говорить це слово в благодаті? Ти дівственнику слова Господні написав нам, слова чисті, бо дівственнику належить чисті слова писати.
Коли говорили Ісусу ученики Його говорив і ти улюблений учню у Матфея: «Якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись. Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому дано» (Мф.19:10-11). Тобі дано сприйняти, дівственнику, це слово. Ти міг сприйняти, тому й сприйняв. Написав Соломон: «Приємна мова – стільниковий мед, солодка для душі» (Притчі 16:24). Те слово, яке тобою Богослове написане, Яке стало плоттю, це єдине слово приємне. Солодке, тому що Ісус Найсолодший є зціленням душі. «Послав їм слово Своє і зцілив їх» (Пс.106:20). Говорив Ісус юдеям: «Якщо будете перебувати в слові Моєму, то істинно будете Моїми учениками; і пізнаєте істину, і істина визволить вас» (Іоан.8:31-32). Не перебували юдеї в слові Його, тому Ісус їх викрив: «Не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Кого Він послав» (Іоан.5:38) (Він це говорив про Свого Отця). Богослов перебував в Слові Його, про Яке написав, і від Божого Слова названий Богословом. Воістину ученик Його улюблений, бо зрозумів істину і сам це відкрив, коли написав: «Це той ученик, що свідчить про це і написав це; і знаємо, що правдиве свідчення його» (Іопн.21:24). Написав Соломон: «При багатослів’ї не минути гріха» (Притчі 10:19). Богослов від богослів’я отримав благодать: «Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог» (Іоан.1:1). Це слово сказане тричі не є багатослів’ям: «І Ці троє – єдине» (1Іоан.5:7). Бог єдиний говорить апостол: «Одному дається Духом слово мудрости, іншому – слово знання» (1Кор.12:8). Тобі, Богослове, далося і слово мудрости і слово знання. Багато хто буде осудженим за пусте слово як сказав Господь: «Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний; бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений» (Мф.12:36-37). В твоїх, Богослове, словах, в яких нам вишуканим орлиним пером написав, а особливо, про це Слово: «І слово було Бог» (Іоан.1:1), воістину справдилось, бо це істина, що Слово стало плоттю, «Який був виданий за гріхи наші і воскрес для виправдання нашого» (Римл.4:25). Богослове, слово, яке промовив до людей і написав, не пусте, бо Слово було Бог, і цим Словом небеса створені (Пс.32:6). Істинно це слово не пусте. Чувши це слово, апостол написав так: «Слово Боже живе і дійове, та гостріше від усякого меча двосічного» (Євр.4:12). Не один цим мечем уражений: Арій розбитий і багато інших єретиків. Хто Словом Божим, цим мечем двосічним бездумно воює, той сам ним раниться. Цей меч «проникає до розділення душі і духу, суглобів і мізків» (Євр.4:12). Важко їм літати без крил Іоанового орла.
«Кожен з нас дасть за себе відповідь Богові» (Римл.14:12). Ти, Богослове, за себе це слово даси Богові, як написав: І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, тому віддаси Боже – Богові, Слово Боже – Богові. Богослове, що стояв під хрестом біля народженого Бога Слова, навчився від Учителя, Який навчає на кріслі хресному, що про Нього писати. Так як Іоан стояв під хрестом, Бог подарував йому такий дар: огородив хрестом смертоносну чашу і випивши залишився неушкодженим.
Іоан був з числа тих учнів Христових, про яких написав євангелист Марк, Христом промовлене: «Якщо смертоносне щось вип’ють, не пошкодить їм» (Марк.16:18). Іоан, будучи улюбленим учнем Христа, маючи для цього все в собі, всіх безмірної любові навчив. Він єдине безперестанно говорив: Діти, любіть один одного, бо без любові ніщо не допоможе.
«Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любові не маю, то я – мідь, що дзвенить» (1Кор.13:1). Живучи як ангел, цей дівственник Іоан мав любов і не був міддю, що дзвенить. Іоане, сину грому, «голос грому твого котився» (Пс.79:19), і обійшов усю землю. По всій землі розійшлося віщування твоє (Пс.18:5), коли написав про невідому і таємну Премудрість Божу, про Його Вічність: «Споконвіку було Слово» (Іоан.1:1). Разом з тим говориш про любов: Якщо я знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання, а любови не маю, – то я ніщо (1Кор.13:2).
Апостол Яків описав мудрість, яка була гніздом для орла: «Мудрість, яка сходить зверху, по-перше, чиста» (Яків 3:17). І саме така була у Богослова, цнотлива. Потім мирна, покірлива, повна милосердя. Саме така і була у Богослова, яка вселяє любов. І хоча був укинутий в киплячу олію, всеодно говорив: Якщо віддам тіло моє на спалення, а любови не маю, то нема мені з того ніякої користи (1Кор.13:3). Любов створила Богослова улюбленим учнем Бога. Досконалу мав Іоан любов, коли насмілився на грудях лежати Того, перед Яким тремтять херувими. Не було страху в Іоановій любові, тому що «довершена любов проганяє страх» (1Іоан.4:18).
Був добрим пастирем, що душу свою покладає за овець. Тому одну вівцю, одного юнака, віддав одному єпископу-пастирю, щоб пасти. Але коли цю вівцю згубив єпископ, бо погано пас, і замість вівці став вовком, бо перетворився у розбійника, Іоан питає про нього пастиря: Чи так належало тобі зберегти душу брата твого? І коли почув що сталося, як вовк хапає і розганяє овець, то змилосердився над погибеллю своєї вівці і побіг у пустелю, незважаючи на старість, поки не знайшов загиблу вівцю. Уподібнився чоловіку, що мав сто овець, і одна з них заблукала, і покинув дев’яносто дев’ять, і пішов шукати заблукалу, поки не знайшов її (Мф.18:12-13).
Побачив Ісус у Іоані любов до Себе, бо пізнав як пасти Його овець, та в свою чергу полюбив його, бо не заборонив йому лежати на Своїх грудях. Лазар лежав на лоні Авраама, і цього йому було достатньо. Іоан лежав на грудях Бога Авраама, тому йому було достатніше.
Говорить Христос через Луку свого євангелиста питаючи: «Хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто услуговує» (Лук.22:27). Той, хто возлежав на грудях Христових, є більший. Докоряв Христос книжникам, говорячи: «Люблять возлежати на перших місцях» (Мф.23:6), і це їхнє возлежання від гордині. А твоє, дівственнику, возлежання від любові до Ісуса, і за це названий улюбленим учеником.
Написав святий Матфей про Ісуса: «І коли Ісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і з учениками Його» (Мф.9:10). Наперснику Христів, ти, що лежав на грудях Христа, умоли Того, що тебе любить, щоб і ми лягли хоча б біля ніг Христових з Марією Магдалиною. Коли фарисеї говорили учням Христовим, то і ти чув це улюблений учню Христів: «Чому Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками? Ісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі, підіть та навчіться, що означає: милости хочу, а не жертви» (Мф.9:11-13). У Всемилостивого Спаса вимоли нам милости і Ти Всемилостива Богородице Діво, з дівственником з яким під хрестом стояла у Бога Спаса Твого про Якого виголошує псалмоспівець: «Щедрий і милостивий Господь» (Пс.144:8). Вимоли нам милости. Мати Того, Хто говорив про Себе: «Я є двері» (Іоан.10:9), і Свої двері милосердя відкрий.
Ми, коли бачимо тебе лежачого на Христових грудях, то вважаємо, що тебе Христос, як дорогоцінність, носить. Носить тебе, Іоане, Христос, наче годинник на грудях. Видає звук цей годинник, і цим знаємо, яка година, коли виголошуєш: «Діти! Остання це година!» (1Іоан.2:18). А де перша, святий Іоане? Чи не це вона: Споконвіку було Слово? Тут нам Початок свідчить від початку: Я є початок (Одкров.1:8). Про цей Початок на своєму годиннику знаменує нам години, що цей Початок, Слово Боже, стало плоттю, і як вселилося між нами (Іоан.1:14), і як жило з нами, а в останню годину життя віддав дух.
Коли бачимо тебе, дівственника, на Христових грудях, як благоуханну лілею, то згадуємо для себе слова Христа: «Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть… кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них» (Мф.6:28-29). Соломон носив на своїй одежі лілеї, зображені працею рук людських. «Ось тут Більший за Соломона» (Мф.12:42), Христос на своїх грудях носить мисленну лілею, дівственника Іоана. І за це проніс Іоан Ім’я Христове по усьому світу. Святий Іоане, що прийняв Матір Божу собі матір’ю, нас, рабів Божої Матері, прийми собі в раби, бо Вона за всіх молиться Благая, і ти, Богослове, до Бога Слова говори слово, бо возлюбив слово твоє як улюбленого ученика свого. Скорий до твоїх молитов, улюблений ученику Христів, хай і нас хоч і грішних полюбить, тому що праведників любить і грішників милує Господь.
Написав таке: «І почув голос ніби гуслярів, які грають на гуслях своїх. Вони співають ніби нову пісню перед престолом і перед чотирма тваринами і старцями; і ніхто не міг навчитися цієї пісні, крім цих ста сорока чотирьох тисяч, відкуплених від землі. Це ті, які не осквернилися з жінками, бо вони дівственники; це ті, які йдуть услід за Агнцем, коди б Він не пішов» (Одкров.14:2-4). Ти, дівственнику, маєш дерзновення і підеш услід за Агнцем куди б Він не пішов. І нас єдиному мужу, Христу, представ чистою дівою (2Кор.11:2), улюблений ученику навчаючи нас: «Діти мої! Будемо любити не словом чи язиком, а ділом» (1Іооан.3:18). Люби сам і ти нас ділом. Любов не шукає свого, ти шукай нашого спасіння. Знайди нас заблукалих, і як загиблих овець знайди. Полюбивши ділом нас заблукалих овець, на плечі ти візьмеш і грішних принесеш до хреста Того, Хто любить. Нехай будуть по імені твоєму, ученику улюблений, і твої діла. Щоб пізнавши твою любов, і заступництвом твоїм отримавши у Всемилостивого Спаса милість, від тебе написану істину проголосимо: «Бог є любов, і хто перебуває у любові, перебуває в Бозі і Бог у ньому» (1Іоан.4:16). Зроби так, щоб через тебе і в нас перебував.
Написав апостол: Він одних настановив євангелистами (Єфес.4:11). Дав тебе євангелиста нам в користь, щоб улюблений Богом полюбив і нас. Написав також: «Улюблені! Будемо любити один одного, бо любов від Бога» (1Іоан.4:7). Ти, улюблений Богом, возлюби нас як друзів, покрий своєю любов’ю безліч гріхів наших. Щоб не сказали нам: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Святі євангелисти через те, що писали про Ім’я Ісусове, «радійте тому, що імена ваші записані на небесах» (Лук.10:20). А найперше твоє ім’я, святий євангелисте Іоане, написане при Імені Христовому, яке написане на хресті. Став під хрестом, і коли явиться це хресне знамення перед Страшним Судом на небі, то як від хреста на землі не відступив, так і на небі не відступиш від нього.
Даючи улюбленим своїм сон, дав улюбленому своєму ученику Іоану сон, коли лежав на грудях Його. Будучи в трудах від юності, обтяженого заспокоїв на своїх грудях на вечері. Написав Лука, коли будуть споживати обід у Царстві Божому угодники Його: «Блаженний, хто споживатиме хліб у Царстві Божому» (Лук.14:15). Улюблений ученику, за те, що насмілився на вечері лягти на груди, так і на обіді як улюбленому учню, не буде заборонено лягти на Христових грудях. На тій багатій трапезі, пом’яни і нас убогих: будуть їсти убогі й наситяться. Апостол пише: «Пам’ятайте наставників ваших, які проповідували вам слово Боже» (Євр.13:7). Ти, Богослове, наш наставник. Проповідував і написав нам Слово Боже, коли написав: Слово було Бог. Ми тебе пам’ятаємо, пом’яни і ти нас перед Наставником Христом, що пом’янув розбійника у Царстві Своєму. Ти, що молився за старця Гая: «Улюблений! Молюся, щоб ти був здоровий і досяг успіхів у всьому, як досягає душа твоя» (3Іоан.1:2), помолися і за нас, щоб спаслися і перебували у здоров’ї. Амінь.

Православний вісник 2015, №11 листопад, С.47-50.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *