Архієпископ Лазар (Баранович): Слово на свято святої великомучениці Варвари

Добавить в Twitter

«Видасть же на смерть, і батько – дітей» (Мк.13:12).

Говорить Христос: « Якби ви були від світу, то світ любив би своє; а оскільки ви не від світу, але Я обрав вас від світу, тому ненавидить вас світ» (Ін.15:19). Возлюблений слухачу! Кого ненавидить більше, як не святу Варвару? В світі батьки люблять своїх дочок, одну великомученицю Варвару такою повною ненавистю зненавидів батько як найжорстокіший кат, сам відсік голову мечем своїй дочці. На це найганебніше видовище дивився колись світ. Нехай ваша любов більше словом бажатиме слухати ці знущання. Свята великомученице Варваро, заради Христа, Який Кров пролив, твоєю кровопролитною молитвою ублагай Господа, хай виллється Його Благодать на уста мої, щоб проповідувати про мучеництво твоє, тому що виточилась кров з невинного тіла твого. Поклавши під меч нахилену голову сотвори, щоб ті, хто слухають мене під Меч Духовний, що є Слово Боже, з ревністю шиї свої прихилили.
«Видасть же… на смерть» (Мк.13:12).

Возлюблені слухачі! Діоскор, батько святої великомучениці Варвари, якщо пристойно називати його батьком, так як забув про природню любов батьків до дітей – став мучителем , сам відсік голову своєї доньки. Не стерпіло небо не природнього мучительства. Відразу коли мучитель сходив з гори, впав з неба вогонь і спалив його, як того, хто не достойний цього життя, через його нестриманий вогонь ярості. Як батько своєї доньки, по природі повинен її любити, але забув, вбити її нерозумно поспішив і сам був вбитий від Отця її Небесного. Говорить Господь в Євангелії від Матфея: «Уподібниться Царство Небесне десятьом дівам… П’ять з них були мудрі, а п’ять – нерозумні» (Мф.25:1-2). Заступилися мудрі діви за ображену, подібну до них діву, щоб знову катування з рідною не поєднувалося. Вогнем ці мучительні узи розділилися. Яке може бути поєднання батьківства з творінням мук? Вогнем від книги життя такого мучителя Небо знищило муками пекла. Проклятого мучителя віддано проклятим в геєнський вогонь вогнем Небесним на вічні муки. Не знайшов собі цей мучитель і в геєні подібного собі. Переповнене пекло мучителями, переповнене і злими батьками, але один Діоскор – одночасно і мучитель, і батько. Двічі позбавлений життя, так як подвійно і в пекло кровопролиттям увергнутий. Цього мучителя трималось батьківство до тих пір, поки тримав під вартою доньку у високій вежі. І не за красу обличчя її, яка була настільки красива, що люди які бачили її заздрили. Свята Варвара піднесена на високу вежу Богу Всевишньому під сильну огорожу від ворожих облич під спів: Слава в вишніх Богу. З красою своєю завжди споглядала Господа перед собою Найпрекраснішого серед синів людських, на високій вежі життям прославляла Його. Бо як сам про себе говорить до нас: «Ви від нижніх, Я ж від вишніх» (Ін.8:23). На високій вежі, уподібнилася преподобним подвижникам. На високій вежі роздумувала як її Господь: «піднявшись на висоту, полонив полон і дав дари людям» (Єфес.4:8), як «відвідав нас Схід (Христос) з неба» (Лк.1:78). На високому місці роздумувала над словами Христа сказані ученикам: «Ви ж лишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба» (Лук.24:49). Так само як ученики перебували в місті Єрусалимі, так і свята Варвара перебувала на високій вежі, доки не сповниться силою з неба. «Прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес» (Пс.101:20) на святу Варвару, яка перебувала у високій вежі. На великій висоті свята Варвара роздумувала як «високо над усіма народами Господь, вище небес слава Його. Хто – як Господь Бог наш?! Він перебуває на небесах… і поносить убогого» (Пс.112:4-5,7). Споглянув на смирення цнотливої Варвари, бо хоч і знаходилась вона на висоті, але помишляла зі смиренням: «що високе для людей, те мерзенне перед Богом» (Лк.16:15). На високій вежі мала перед очима стовп , «тисяча щитів висить на ньому – усі щити сильних» (Пісня Пісень 4:4) і Діву Богородицю, щоб своїми щитами і щитами сильних берегла її цноту. Коли її батько говорив про чоловіка, вона як мудра діва відповіла: з висоти обрала собі жениха Христа, Який високо в небі перебуває, і Якому приготувала свій світильник дівотства. І вийде на зустріч Йому, і ввійде з Ним на весілля. Також відповідала: я від висоти, але обрала собі ще більшу висоту, до якого «жадає і лине душа моя» (Пс.83:3). На тій висоті єдина турбота була у святої Варвари «як догодити Господеві, щоб бути святою і тілом і духом» (1Кор.7:34).
А через красу Варвари батько наказав збудувати лазню з двома вікнами, але свята Варвара наказала зробити третє вікно щоб уподібнити купальню Таїнству Святого Хрещення, яке звершується в ім’я Святої Тройці: Отця і Сина і Святого Духа. «Тепер ми бачимо ніби у тьмяному дзеркалі» (1Кор.13:12) потрійним вікном Бога.
Бачив колись Єремія як «смерть входить у наші вікна, вдирається у палаци наші, щоб знищити дітей» (Єремія 9:21). Цими трьома вікнами не смерть, а життя входить. Входить життя через вікно від Отця, як говорить святий Іоан: «Як послав Мене Живий Отець» (Ін. 6:57). Входить життя через вікно від Сина, бо Сам Син свідчить про Себе: «І в Ньому було життя» (Іоан.1:4). Входить життя через вікно від Духа Святого: «Дух оживляє» (Іоан.6:63), і Апостол Павло говорить: «Дух Божий живе у вас» (1Кор.3:16).
Наказав батько два вікна зробити, а свята Варвара третє добавила. Всім відомо, що світло є не тільки в одному вікні, але і в другому вікні є світло, і в третьому вікні світло сяє. Три Лиця в Божестві є Троїчним Світлом. Світло Отець, як про нього Апостол Яков написав: «Всяке добро даяння і всякий досконалий дар сходить зверху, від Отця світла» (Як.1:17). Світло від Світла Бог Син, Сам про Себе свідчить: «Я – Світло для світу» (Ін.8:12). Христос був Життям: «У Ньому було життя, і життя було світло людям» (Ін.1:4). Дух Святий зійшов як світло у вигляді вогненних язиків Який «осяяв наші серця щоб просвітити нас пізнанням» (2Кор.4:6). Це Троїчне Світло споглядає свята Варвара через Три віконця. Наказала зробити і Хрест свята Варвара на купальні, щоб всім було зрозуміло як Христос омився на Хресті в Своїй Крові. Маючи готовність себе омити мученицькою кров’ю, звеліла і Хрест зобразити в самій купальні, таким чином не береться шукати іншої купелі відродження, тільки в мученицькій крові. По достоїнству Хрест в купальні зобразився, бо яка купіль може нас так омити, як омило нас Хресне Древо висаджене при п’яти джерелах, що сходять від П’яти Христових Ран. Наказав Бог Ною зробити вікно в ковчезі, і перебуваючи в ковчезі денне світло, світло від сонця бачив, і у тому ковчезі від потопу врятувався. Наказує свята Варвара в купальні зробити три вікна і через них духовно набагато більше бачить світла. Тоді вічне світло Праведного Сонця трьома вікнами однієї купальні Три Іпостасі Єдиного Бога прославляє. Незвичайне споглядає через вікна, Трьохіпостасного Бога свята Варвара, і цим ніби в ковчезі спаслась в купальні від вічного потопу. На питання батька: навіщо три вікна наказала зробити в купальні? Відповіла: хай і стіна прославляє Бога в Тройці Славимого. Якщо ви вмокнете, хай каміння в стінах Трисвяту Трійцю прославляють. Наказала зобразити у купальні Хрест, щоб уподібнити купальню до купелі відродження, де Хрест Христовий від усякої скверни тілесної і душевної нас омиває. Дуже розгнівавшись батько, взявши меч, катував дочку. Твердішого за каміння батька наставляє кам’яна гора, бо коли втікала свята Варвара, розступилась гора і, надавши їй прохід, знову закрилась. Так як надавши прохід Ізраїлю через море, який тікав від фараона (Вих.гл.14), так святій мучениці, яка тікала від гніву фараона, найжорстокішого батька, надав перехід через кам’яну гору. Господь наказав своєму ангелу зберегти свою мученицю на всіх путях її, щоб своїми ногами «не спіткнулась об камінь» (Пс.90:12). Сповіщенням одного пастуха батько взнав де сховалась діва, знайшов її, жорстоко бив її руками, ногами від чого наніс рани, за волосся притягнув її в дім, заточенням і голодом без прощення мучив. Свята мучениця рани від ніг і рук з великим терпінням прийняла. Промисел Господа в тому, що від ручних ран свого батька, в Руки Господа віддасть дух свій, також через рани, що прийняла від ніг свого батька, Ноги Господа цілує. Говорить Господь: «у вас же і волосся на голові все полічено» (Мф.10:30). Тим паче волосся чесної Мучениці полічено, бо ними заради Христа батьком була притягнута. За це Христос Мученицю покликав до Свого Отця Небесного і, так як бажаючи постраждати, вона була притягнута за волосся батьком своїм заради Христа, цим волоссям святу Мученицю покликав до Христа, Який говорить: «Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не залучить його» (Ін.6:44). Бачив Діоскор яку силу має волосся, бо проявилась сила волосся в Самсоні (Суддів гл.16), проявилась сила в Мрії Магдалині (Лк.гл.7), коли обтирала волоссям Ноги Господа і отримала прощення гріхів. Хай не розрішиться від гріхів Діоскор. Через страх від сили волосся своєї доньки, умертвив її. Але як обіцяв Христос: «й волосина з голови вашої не пропаде» (Лк.21:18), виконав святій мучениці Варварі: вирване волосся прибавив. І, як колись, волоссям Марії Магдалини, так і святої Варвари зволив ногам своїм бути зв’язаним, щоб не відступити від неї, з нею був в скорботі, і визволив її і прославив її, і явив їй своє спасіння. Із-за тяжкої її муки в темниці, в яку свята мучениця була посаджена, небо сяюче зірками їй дарував, замість голоду, який терпить, Господь пасе її, і нічого їй не бракує (Пс.22:1).
Бачачи батько, що його катування мученицю від Христа не відлучають, але з святим Павлом свята говорить: «Бо для мене життя – Христос, і смерть – надбання» (Филип.1:21), і ,забувши про батьківську любов, віддав її Мартіану, який був призначений царем Максиміаном для катування християн. Він спочатку доброзичливими словами хотів спокусити мученицю і відлучити від Христа, але, побачивши мужнє її серце і вуста, які справедливо називають неправдивих богів бісами, не стерпів цього і віддав її мучителям. Повелів мотузками, воловими жилами завдавати страждання, а також гострими черепками наносити глибокі рани. «Як Христос постраждав за нас тілом» (1Петр.4:1), так і свята мучениця взяла на озброєння думку так само постраждати. І, взявши співучасть у цьому, прославила Бога, бо подібно до Христа постраждала. Вкинув мучитель святу мученицю в темницю, сподіваючись, що змінить своє ставлення, і через страждання відречеться від Христа. Мучитель роздумував як від Нього повністю відлучити мученицю, як нанести тяжкі рани, щоб не тільки до богів, а більше до бісів схилити. В темниці свята мучениця світоправителя віку цього (Єфес.6:12) посоромила святим Хрестом. Як ніч вірним дає світло, так і темниця була просвітленням Великомучениці, бо в ній уподібнилась Христу. Заради споглядання Його і була ув’язнена. Це світло в темряві світилось святій мучениці, і темрява не огорнула Його. Що Христос обіцяв: «Хто любить Мене, того полюбить Отець Мій; і Я полюблю його і явлюся йому Сам» (Ін.14:21), те святій мучениці виконав, явився їй Сам, маючи слова життя вічного (Іоан.6:68). Свята мучениця ті слова, кращі від меду, устами своїми прийняла. Палаюче слово Його темницю просвітило. Про це слово говорить Давид: «Слово Твоє оживляє мене» (Пс.118:50), всі рани на тілі зцілює. Зцілюючи всякий недуг в людях, на майбутні муки мученицю укріпив. Була приведена до судді, щоб поклонилась богам, ніби через них отримала зцілення, сказала йому: «Ти сліпий, бо це не боги, Бог істинний Христос, Цілитель для душі і тіла. Він мене зцілив і відвідав мене в темниці». Він Сам навчав відвідувати тих, хто у в’язниці: «У в’язниці був, і ви прийшли до Мене» (Мф.25:36). Чому навчав, те і сам виконав. Юліанія, шанована жінка, побачила як свята мучениця Варвара знехтувала батьківським майном, не возлюбила світу, ні того, що в світі, забажала краще постраждати з мучениками, ніж мати гріховну солодкість на короткий час. Батьківське багатство змінила на більше багатство – те знущання, яке перетерпів Христос. Наслідуючи таке багатство, сама на муки приготувалась. Мучитель, залякуючи смертю святу мученицю, звелів стругати тіло залізними кігтями, обпалювати палаючими свічками її ребра і бити по голові молотом. В таких ранах мучениця, очі до Бога підняла з такими словами: «Господи, Ти, що випробовуєш людські серця, Ти знаєш як люблю Тебе. Ти був зі мною в муках з самого початку, не залиш мене до кінця». Укріпляла Варвару Юліанія в тих муках, в її проливанні крові, свої сльози проливала, співболіваючи її стражданням. Бачив мучитель таке поєднання в Христі намагався розлучити і найперше наказав відрізати їм груди, а також нагими по вулицям на великому холоді і соромі наказав водити. Вони ж, віддавши Богові хвалу, взивали: «Дав нам надію на Тебе від грудей матерів наших» (Пс.21:10), заради тебе не противимось відсіканню грудей , бо надіємось після цього життя, унаслідуємо Царство Небесне, де одягнемось у весільний одяг, заради чого терпимо наготу на землі. Потерпаючи від таких мук, не впадали у смуток бо за словом Апостола: «Роблячи добро, не будемо сумувати, бо у свій час пожнемо, якщо не ослабнемо» (Гал.6:9). Після цього учитель наказав умертвити усіченням меча. На цю смерть з радістю пішли наче на весілля. Батько святої Варвари змінив звичай, який відповідав батьківській пристойності. Від великої злоби сам голову дочки своєї відсік і за це не природнє діло сам постраждав головою. Сам Господь є Отцем святої Варвари, бо Він Сам говорить: «отцем не називайте собі нікого на землі, бо один у вас Отець, Який на небесах» (Мф.23:9). На землі батько святої Варвари перетворився в мучителя. Незмінний же від початку віку Отець, Який на небі: «Ти ж усе Той Самий» (Пс.101:28), Який Отцем є святій Варварі. Була обіцянка від Господа: «Не доторкайтесь до не чистого, і Я прийму Вас. Ф буду вам Отцем, і ви будете Моїми синами і дочками», – говорить Господь Вседержитель» (2Кор.6:17-18). Виконав цю обіцянку святій Варварі, яка не доторкнулась до не чистого, бо свята мучениця була дочкою Христа. Дочко Христова, свята мученице Варваро, її ж істинний Отець є Христос, через те, що твій рідний батько втратив подобу, залишив тебе твій батько, Христос же прийняв тебе як Отець Найправедніший. Моли цього Отця твого і Отця нашого, Який на небесах, нехай святиться Ім’я Його в нас, як святиться в тобі. Хай прийде Царство Його до нас, як прийшло до тебе, в ньому ж твоїми молитвами воцаримося. Сказала великомучениця Варвара: «Вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя» (Мф.7:14). Тому, бачачи Царство Небесне, Яке з трудом дається, ця трудність захопила її. Віддала і руку на усічення, краще бо з однією рукою бути в Царстві Небесному, ніж з двома бути в геєні. Якби рука її спокушала, то заради Христа готова була її відсікти. Дала і груди відрізати заради вузьких воріт до Царства Небесного і не пощадила самої голови, обравши шлях, щоб відсікти її. Обрала бути без голови, тільки не без Глави Христа, і не без Царства Небесного. Ця ревність для Мучениць, за яку отримують нагороду. За усічення правої руки дає їм Бог Свою правицю, за обрізані груди дарує їм відпочинок і возлежання на своїх грудях, за усічення голови дає Христос самого Себе, Главу Церкви. Висока у мучеників ціна, гарна їх торгівля: продають швидкоплинне, купують вічне. Продають землю – купують небо. Продають тінь – купують світле небо. Продають свою смерть – купують вічне життя. «Це зміна правиці Всевишнього» (Пс.76:11). Правиця Господня дає їм силу. Правиця Господня возносить їх. Маючи мощі святої великомучениці Варвари, прослав Господа, Благословенне місто Київ, хвали Бога твого, Новий Сіоне, «бо Він укріпив засуви врат твоїх» (Пс.147:2) мощами святої великомучениці Варвари. Благослови синів руських в Тобі, свята Варваро. Інші міста тобі заздрять через таку долю. Тому, Варваро, хай поспішають здалеку до твоїх мощів. Християни нехай з усердям прибігають до твоїх мощей, від яких витікає недужим зцілення. Я і сам, коли був вражений великою недугою, не шукаючи іншого лікаря, прийшов до мощей святої великомучениці Варвари. З вірою пив воду, в якій була змочена рука великомучениці, і чаша цієї води була мені на спасіння. Великомученице Варваро, що напоїла мене цілющою водою, і яка зцілила мене від недуги моєї, не відкинь винагороди своєї, дякуючи Богу, що дав тобі силу зцілення. Про цю твою силу не промовчу, а навчу інших людей твоїх шляхів, щоб всяка плоть до твоїх мощей поспішала. Богоспасаємий граде Києве, маєш два охоронця: Архистратига Михаїла і святу великомученицю Варвару, справжнього тілесного ангела. Як ангел пожила у світі, в ангельській обителі, ця птиця не скверна знайшла собі достойне ангельське житло. Хай охороняють тебе, Києве, ці два хранителя від видимих і не видимих ворогів.
Церква воююча сьогодні святкує пам’ять двох своїх чад: Сина свого святого Іоана Дамаскіна, поминає його прижиттєве відсічення руки, і доньки своєї святої великомучениці Варвари, усічену главу. Святому Іоану, відсічену руку, Золота Рука, Пресвята Діва, хворим Відвідання, немічним Покров, зцілила, щоб в церковному дусі зцілена правиця написала. Святий Іоан зцілену правицю віддав в розпорядження Богородиці, Яка зцілила його, і голосно промовив: «Якщо забуду тебе, Єрусалиме духовний, золотий сосуде, Пресвята Діво, хай буде віддана забуттю моя правиця від тебе зцілена». Святий Іоане, піднось зцілену руку в молитвах за нас Христу Богу і Матері Його заступниці. Ти ж свята великомученице Варваро, яка завжди прихиляла голову перед Богом, і під кінець під меч поклала голову, прихили мученицьку голову мечем усічену з молитвою за нас до Бога, щоб наші голови не були усічені мечем, який висить над нашими головами, в цей небезпечний час будь нам захистом, а мощі твої твердинею пристановища, щоб спасти нас. Твої мощі не тільки всі наші немочі хай зцілюють, але дай мати силу стати з твоїми мощами проти підступів диявольських, ворогів видимих і невидимих. І силою Божою, яка дана твоїм мощам, подай перемогу над ворогами на Славу Божу, заради Якого мученицьки постраждала і на прославлення тебе, великомученице Варваро. Амінь.

Православний вісник №12 (грудень), 2014. — С.50-52

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *